Напевно, серед ваших знайомих є люди, які не цілком впевнені у своїй вірі, перебувають у пошуку самосприйняття та ідентифікації своєї віри чи невіри, не знають у що вірити, а що заперечити. Хоча, мабуть, є й ті, хто категорично відкидає Бога чи й заперечує його існування. Знаний домініканець отець Адам Шустак радить шість дій, які не варто і потрібно робити стосовно навернення таких людей до Господа.
Три речі , які ніколи не потрібно робити:
Перше, чого не варто робити — не дискутуйте. Розмова з тими, хто не вірить, хто є ворогом Церкви чи має постійне застереження перед вірою не повинна базуватися на тому, що вони мислять неправильно, що їхні переконання не мають сенсу. Що є певні аргументи, вчення Церкви, які суперечать їхнім переконанням.
Щоб дискутувати за допомогою аргументів щодо вчення Церкви, треба перш за все бути добре підготовленим. Це не має робити кожен, бо це специфічний діалог. А крім того, через аргументування ніхто не навертається. А через зустріч із Богом можна переконати до віри.
Друга річ. Не вмовляйте того, хто не вірить іти до Церкви, приступати до Святих Тайн, тобто не змушуйте до релігійного життя. Бо якщо людина не зустріла в своєму житті Господа, то певні слова в Церкві, певні дії можуть бути для неї травматичним досвідом. Не варто намовляти до релігійних практик, якщо людина не вірить.
Третє — ніколи не лякайте пеклом, бо ця аргументація не приведе до віри. А навіть, якщо хтось зі страху й навернеться, то це не буде правдиве навернення через пошук Бога. Тож ніколи не лякайте гріхами, не намагайтеся змальовувати страшні пекельні картинки. Це до нічого не приведе.
Три речі, які треба робити:
Перше. Якщо хочете порозмовляти, то розмовляйте про власний досвід буття з Богом. Це буде найбільш повчальним. Те, що переконує до віри — це не аргументи віри, а те, що хтось почує ваш власний досвід буття з Богом, Його дій у вашому житті. Як Господь витягнув тебе з гріхів, допоміг вийти з певних проблем… Говоріть про свідчення вашого серця.
Друге. Важливо запросити когось такого до діяльності в твоєму християнському житті. Наприклад, на якесь релігійне свято, якщо правдиво святкуєте. Щоб було видно, що там є Бог.
Якщо перебуваєте в якійсь релігійній спільноті, то покличте цю людину зі собою. Але не на молитовне зібрання, а на виїзд у вихідні чи спільний похід на каву. Щоб ця людина побачила, нормальне життя християн. Не запрошуй одразу на релігійні практики, а до християнського життя. Звичайно, якщо є якась цікава реколекція, лекція, то можна запросити. Але на початку краще того уникати.
І третє, чого найбільше світ шукає — це свідчення щастя. Покажіть, як завдяки підтримці Бога зараджуєте в житті, незважаючи на те, що теж бувають якісь неприємності, хвороби. Покажіть, що бути з Богом — це щастя. Що ваша віра робить вас щасливими. Що говорите про Бога, бо живете у певності, що Господь — поруч. І це допомагає жити. Бо саме цього — щастя, сили і надії, підстави для впевненості, перспективи, люди шукають. Покажіть, що з Богом можна жити чудово.
Але!
Якщо не маєте власного досвіду діянь Бога у вашому житті, якщо не почуваєтеся щасливими з Богом — не навертайте інших. Бо не зможете бути свідком життя з Богом.
Підготувала Наталія ПАВЛИШИН
за відео deon.pl
