Перше послання Йоана Богослова 4:20-5:21
20 Коли хтось каже: «Я люблю Бога», а ненавидить брата свого, той не правдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, той не може любити Бога, якого він не бачить. 21 І таку ми заповідь одержали від нього: «Хто любить Бога, той нехай любить і брата свого.» 1 Кожен, хто вірує, що Ісус є Христос, той народився від Бога; і кожен, хто любить того, хто породив, той любить і того, хто народився від нього. 2 З цього пізнаємо, що любимо дітей Божих, коли Бога любимо й заповіді його виконуємо.3 Це бо любов до Бога: берегти його заповіді. А заповіді його не тяжкі. 4 Бо все, що народжується від Бога, перемагає світ. І оце перемога, яка перемогла світ: віра наша. 5 А хто перемагає світ, як не той, хто вірує, що Ісус – Син Божий? 6 Це той, хто прийшов водою і кров’ю: Ісус Христос. І не водою тільки, а водою і кров’ю. І Дух свідчить, бо Дух то правда; 7 бо троє свідчать: 8Дух, вода і кров, і оті троє – водно. 9 Коли приймаємо свідоцтво людське, то свідоцтво Боже більше. Таке бо свідоцтво Боже, що він нам свідчить про Сина свого. 10 Хто вірує в Сина Божого, той має в собі це свідоцтво. Хто не вірує в Бога, той неправдомовним його робить, бо він не вірить свідоцтву, яким Бог свідчить про Сина свого. 11 І ось це свідоцтво: Бог дав нам життя вічне, і це життя – у його Сині. 12 Хто має Сина, той життя має; хто ж Сина Божого не має, той життя не має. 13 Я вам писав це, щоб ви знали, що маєте життя вічне, – ви, що віруєте в ім’я Сина Божого. 14 І ось те довір’я, що ми маємо до нього: коли просимо щось, згідне з його волею, він вислухає нас. 15 І коли знаємо, що він вислухає нас, чого б ми не просили, то знаємо, що одержуємо те, що просили. 16 Коли хто бачить брата свого, який грішить гріхом не на смерть, нехай молиться, і він дасть йому життя, тим, що грішать не на смерть; бо є гріх, що веде на смерть, і я не за цей кажу, щоб молитися. 17 Всяка несправедливість – гріх, але є гріх, що не веде до смерти. 18 Ми знаємо, що кожен, хто народився від Бога, не грішить. Але народжений від Бога береже себе, і лукавий його не чіпає. 19 Ми знаємо, що ми від Бога і що ввесь світ лежить у лихому. 20 Ми знаємо також, що Божий Син прийшов і дав нам розум, щоб ми Правдивого пізнали. Ми – у Правдивім, у його Сині Ісусі Христі. Він – правдивий Бог і життя вічне. 21 Дітоньки, бережіться ідолів!
Євангелія від Марка 15:1-15
1 З самого ранку первосвященики вчинили нараду із старшими та книжниками – увесь синедріон. Зв’язавши ж Ісуса, вони повели та й видали його Пилатові. 2 Пилат спитав його: “Ти – цар юдейський?” Він же у відповідь мовить йому: “Ти кажеш.” 3 А первосвященики багато обвинувачували його. 4 І знову спитав його Пилат, кажучи: “Не відказуєш нічого? Дивись, скільки тебе винуватять.” 5 Та Ісус нічого не відповідав більше, тож дивувався Пилат. 6 На свято Пасхи відпускав він їм одного в’язня, того, якого вони просили. 7 А був один, що звавсь Варавва, ув’язнений з бунтівниками, які під час бунту вчинили були вбивство. 8 І народ, підвівшися, почав просити про те, що він робив їм завжди. 9 Пилат же відповів їм, кажучи: “Хочете, щоб я відпустив вам царя юдейського?” 10 Знав бо, що первосвященики видали його через заздрощі. 11 Первосвященики ж підбурили народ, щоб він відпустив їм радше Варавву. 12 Пилат знову заговорив і мовив до них: “Що ж мені робити з тим, що ви звете царем юдейським?” 13 А ті знову закричали: “Розіпни його!” 14 Пилат же сказав до них: “Що за зло вчинив він?” А вони ще гірше кричали: “Розіпни його!” 15 Тоді Пилат, бажаючи догодити юрбі, відпустив їм Варавву, Ісуса ж, убичувавши, видав, щоб його розіп’яли.
А заповіді його не тяжкі. Бо все, що народжується від Бога, перемагає світ. І оце перемога, яка перемогла світ: віра наша.
Бувають дні, які розпочинаються мляво, сіро і безвартісно. О…Знову цей ранок…А ці проблеми, це “треба” і “мушу”. І то вже настрій на день увесь! І до вечора все втрачає сенс. О ні. а де ж тут любов? Де любов до себе як до Божої дитини, де любов до світла, яке у нас?
Але народжений від Бога береже себе, і лукавий його не чіпає.
Кожен з нас мусить розуміти цінність свободи, яку дарує нам Господь – Він все вкладає у наші руки, чекаючи покірно і сумирно на наші дії. Бог довіряє. Бог довіряє кожному, тобі і мені – в Любові.
І знову спитав його Пилат, кажучи: “Не відказуєш нічого? Дивись, скільки тебе винуватять.” 5 Та Ісус нічого не відповідав більше, тож дивувався Пилат.
Це саме той момент Євангелія, який вкотре нам засвідчує Ісусову довіру і любов. Він міг би стати на свій захист. Але обирає мовчання. бо довіряє Своєму Батьку і Його волі. Бо любить.
Так і кожен щодня натрапляє на різноманітні пастки – конфлікти, часом складніші вибори, але в будь-якому разі маємо можливість зберігати спокій, спокій абсолютної довіри до нашого Творця. Він завжди виступить на наш захист, особливо тоді, коли нам здається, що то найбезвихідніша ситуація нашого життя.
