Євангелія від Матея 28:1-20
1 Після ж вечора суботи, як зайнялося на світання першого дня тижня, прийшла Марія Магдалина та інша Марія навідатися до гробу. 2 І ось великий зчинився землетрус, – ангел бо Господній зійшов із неба, приступив, відкотив камінь і сів на ньому. 3 Вигляд його був, неначе блискавиця, а одежа, як сніг, біла. 4 Зо страху перед ним сторожа затремтіла й стала, наче змертвіла. 5 Тоді ангел заговорив до жінок, кажучи: “Не бійтесь: знаю бо, що ви шукаєте Ісуса розіп’ятого. 6Нема його тут, бо він воскрес, як ото сам прорік. Ходіть, гляньте на місце, де він лежав. 7 Та біжіть притьмом, скажіть його учням, що він воскрес із мертвих. Он він вас випередить у Галилеї, – там ви його побачите. Я вам сказав.” 8 І вони в поспіху полишили гробницю зо страхом і великою радістю та й побігли сповістити йото учнів. 9 Аж: ось Ісус зустрів їх і каже: “Радуйтеся!” Ті підійшли й кинулися йому в ноги і вклонилися. 10 Тоді Ісус сказав їм: “Не бійтесь! Ідіть і сповістіть моїх братів, щоб ішли назад у Галилею: там мене побачать.” 11 Коли ті йшли, деякі з сторожі прийшли до міста й оповіли первосвященикам про все, що сталося. 12 Вони, зібравшись із старшими та скликавши раду, дали воякам досить грошей 13 і звеліли: “Скажіть, що його учні прийшли вночі й викрали його, коли ми спали. 14 А як почує це правитель, ми умовимо його й він не буде вас турбувати.” 15 Вони ж, узявши гроші, зробили так, як їх навчили. І рознеслася про це чутка поміж юдеями – аж по цей день. 16 А одинадцять учнів пішли в Галилею на гору, куди їм Ісус призначив. 17Побачивши його, вони вклонилися йому; а деякі сумнівалися. 18 Ісус же приступив і промовив до них: “Дана мені всяка влада на небі й на землі. 19 Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа; 20навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав. Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку.”
Страсна субота завжди овіяна якимсь дивним спокоєм і передчуттям. Однак для християнина – це завжди передчуття світле. Христос у гробі, подоланий смертю. Тільки подумати, якими відчуттями були переповнені апостоли, друзі Ісусові після пережитого жахіття. Невже всі надії їхні марні? Невже Ісуса дійсно більше нема?
Такими страсними суботами нерідко вистелений наш життєвий шлях. Коли переживаємо незворотні втрати, серце огортає невимовний смуток. Невже це все?
Однак як важливо нам берегти надію, з якою жінки прийшли до гробу воскресного ранку.
Христос залишає кожному з нас надію, навіть тоді, коли все навколо сповнене безрадісною темнотою.
Ісусе, дай нам дочекатись ранку! Амінь
