Діяння Апостолів 15:35-41
35 Павло ж з Варнавою лишилися в Антіохії, де вони з багатьма іншими навчали та звіщали слово Господнє. 36 По кількох днях Павло промовив до Варнави: «Повернімось і відвідаймо братів у кожному місті в яких ми були звіщали Господнє слово, щоб довідатися, як маються.» 37 А Варнава хотів узяти з собою і Йоана, прозваного Марком. 38 Та Павло вважав ліпше не брати з собою того, хто відлучився від них у Памфілії і не пішов був з ними на роботу. 39 І виникла гостра суперечка, так, що вони розстались. Варнава взяв із собою Марка й відплив до Кіпру. 40 А Павло, вибравши Силу, рушив у дорогу, переданий братами Господній благодаті. 41 І проходив він через Сирію та Кілікію, зміцняючи Церкви.
Євангелія від Йоана 10:27-38
27 Вівці мої голосу мого слухаються і я їх знаю: вони за мною слідують, 28 і даю я їм життя вічне, і не пропадуть вони повіки, і ніхто не вирве їх із рук моїх. 29 Отець мій, який мені їх дав, більший від усіх, і ніхто не вирве їх з рук Отця мого!30 Я і Отець – одно.» 31 Юдеї знов ухопили за каміння, щоб каменувати його. 32 Тоді мовив до них Ісус: «Багато добрих діл появив я вам від Отця мого. За котре з тих діл каменуєте ви мене?» 33 А юдеї відповіли йому: «За добре діло ми тебе не каменуємо, але – за богохульство! За те, що, людиною бувши, Бога з себе робиш!» 34 Озвався до них Ісус: «Хіба не написано в законі вашім: Я сказав: ви – боги? 35 Коли закон, отже, богами тих зве, до кого слово Боже було, – а Писання годі усунути! – 36 то до того, кого Отець освятив і у світ послав, говорите ви: Ти богохульство вирікаєш, – бо я сказав, що я – Син Божий? 37 Не вірте мені, якщо я не роблю діл Отця мого! 38 Коли ж роблю, то, мені не віривши, ділам бодай вірте, щоб спізнали ви й увірували, що Отець у мені, і я в Отці.»
Вівці мої голосу мого слухаються і я їх знаю: вони за мною слідують.
Господь дарує нам щодня можливість почути Його. Навіть тоді, коли цей день – не найвдаліший, коли у ньому трішки суму чи жалю.
Найцінніше, мабуть, чого може досягти християнин у своєму житті, – це відчуття постійної Божої близькості.
Тоді, коли ти вибираєш одяг, взуття, обідаєш, вечеряєш, поспішаєш, нервуєшся – відчуваєш, що Бог поруч. У Бога мільярди людських облич, Він знаходить спосіб сказати найважливіше через нашого ближнього – знайомого чи зовсім ні. Тоді розумієш, що саме це і є рай – відчувати в серці Його невимовну присутність, кожну мить наповнювати дитинною радістю від усього.
Господь любить нас, дозволяймо Йому це робити у своєму житті!
