Послання до Євреїв 11:33-12:2
33 що вірою підбили царства, чинили справедливість, обітниць осягнули, загородили пащі левам, 34 силу вогню гасили, вістря меча уникали, ставали сильні, бувши недолугі, на війні проявили мужність, наскоки чужинців відбивали. 35 Жінки діставали назад своїх померлих, які воскресали. Інші загинули в муках, відкинувши визволення, щоб осягнути ліпше воскресіння. 36 Інші наруг і бичів зазнали та ще й кайданів і в’язниці; 37 їх каменовано, розрізувано пилою, брано на допити; вони вмирали, мечем забиті; тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, гноблені, кривджені; 38 вони, яких світ був невартий, блукали пустинями, горами, печерами та земними вертепами. 39 І всі вони, дарма що мали добре засвідчення вірою, не одержали обіцяного, 40 бо Бог зберіг нам щось краще, щоб вони не без нас осягли досконалість. 1 Тому і ми, маючи навколо себе таку велику хмару свідків, відкиньмо всякий тягар і гріх, що так легко обмотує, і біжімо витривало до змагання, що призначене нам, 2 вдивляючися пильно в Ісуса, засновника й завершителя віри, який, замість радости, що перед ним була, витерпів хрест, на сором не звертаючи уваги, і який возсів праворуч Божого престолу.
Євангелія від Матея 10:32-33;37-38, 19:27-30
32 Кожний, отже, хто визнає мене перед людьми, того і я визнаю перед моїм Отцем небесним. 33 Хто ж мене зречеться перед людьми, того й я зречусь перед Отцем моїм небесним. 37 Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той недостойний мене. І хто любить сина або дочку більше, ніж мене, той недостойний мене. 38 Хто не бере свого хреста й не йде слідом за мною, той недостойний мене. 27 Тоді озвався Петро і сказав до нього: “Ось ми покинули все й пішли за тобою; що будемо за те мати?” 28 Ісус відповів їм: “Істинно кажу вам: Ви, що пішли за мною: як новий світ настане, коли Син Чоловічий сяде на престолі своєї слави, сидітимете й ви на дванадцятьох престолах, щоб судити дванадцять поколінь Ізраїля. 29 І кожний, хто задля імени мого покине дім, братів, сестер, батька, матір, жінку, дітей, поля, в сто раз більше одержить і життя вічне матиме в спадщину. 30 Багато з перших будуть останніми, а останні – першими.”
Життєві сценарії кожної людини складають по-різному, нас впродовж років чекають різні ситуації, різні вибори, від яких залежить багато. Сімейні, родинні стосунки також складаються по-різному. Однак завжди сім’я – це середовище найбільш комфортне для нас. Чого ж Господь потребує від нас, коли говорить покинути все?
Насамперед, беззаперечної любові. Господу не потрібне зречення від усього навколо нас, але наша певність у повній відданості себе Богу. Все, що маємо у цьому житті, – дане нам Богом, це все – Його дарунки. Мусимо розуміти, що Його воля є вирішальною щодо нас.
Тому Бог має бути на першому місці у всіх їєрархіях нашого життя, не тому, що це вияв Божого егоїзму, але тому, що лише в Бозі, як в джерелі любові, зможемо любити по-справжньому все, що даровано нам.
Господи, допоможи мені відкривати своє серце перед тобою і тільки Тебе бачити основою свого життя. Амінь.
