Послання до Филип’ян 2, 5-11.
5. Плекайте ті самі думки в собі, що були в Христі Ісусі. 6. Він, бувши в Божій природі, не вважав за непорушний привілей свою рівність із Богом, 7. але зовсім зменшив себе самого, прийнявши вигляд слуги і ставши подібним до людини. 8. Подобою явившися як людина, він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, і то смерти хресної. 9. Тому його возніс високо і дав йому ім’я, що над усяке ім’я, 10. щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонялося на небі, на землі й під землею, 11. і щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос – Господь на славу Бога Отця.
Євангеліє від Йоана 19, 25-27.
25. При хресті Ісуса стояли його мати, сестра його матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина. 26. Коли Ісус побачив матір і учня, якого він любив, що стояв біля неї, сказав до матері:– Жено, ось син твій.27. Потім каже до учня:– Ось мати твоя.І від тієї хвилини учень узяв її до себе.
Бути покірним та слухняним – занадто складне завдання нашого часу. Нам частіше хочеться довести свою правоту, проявити характер. І то не зле – головне у Божій поставі.
Ісус, коли прийшов на землю, не втратив своєї Божої природи, але ніколи не користав з неї понад міру. Навпаки, будучи всемогутнім, покірно схиляв голову перед Отцем і Його волею, йдучи навіть на хресну смерть.
Ісусова слухняність має бути зразком для нас.
Господи, допоможи мені завжди бачити Твій сумирний погляд, щоб усмирити своє життя. Амінь.
