Друге послання до Корінтян 11, 21 – 12, 9.
21. На сором вам кажу, якими слабкими себе показали.
Та в чому б там хто не показав відваги, – говорю мов безумний! – я також можу її показати. 22. Вони євреї? Я теж. Вони ізраїльтяни? Я теж. Потомки Авраама? Я теж. 23. Слуги Христові? Говорю неначе нерозумний: я більш від них. Багато більше в трудах, багато більше в тюрмах, під бичами надмірно, у смертельних небезпеках часто. 24. Від юдеїв я прийняв п’ять раз по сорок без одного ударів, 25. тричі киями мене бито, раз каменовано, тричі корабель зо мною розбивався; день і ніч провів я у безодні; 26. у подорожах часто, у небезпеках на ріках, небезпеках від розбійників, у небезпеках від земляків, у небезпеках від поган, у небезпеках у місті, у небезпеках у пустині, у небезпеках на морі, у небезпеках від братів фальшивих; 27. у праці та в труді, в недосипанні часто, у голоді та спразі, часто в постах, у холоді й наготі! 28. Крім того всього, моє щоденне піклування – журба про всі Церкви! 29. Хто слабкий і я не слабкий? Хто блазниться і я не горю?
30. Коли треба хвалитися, я моєю неміччю буду хвалитись. 31. Бог і Отець Господа Ісуса – він благословен вовіки! – знає, що я не говорю неправди. 32. В Дамаску правитель царя Арети стеріг місто дамаскинян, щоб мене схопити, 33. але мене спущено через віконце у коші по мурі і я втік з його рук.
1. Чи треба хвалитися? Воно не личить. Та я перейду до видінь і до об’явлень Господніх. 2. Знаю чоловіка в Христі, що чотирнадцять років тому, – чи то в тілі, не знаю, чи то без тіла, не знаю, Бог знає, – був узятий до третього неба. 3. І знаю, що той чоловік – чи в тілі, чи без тіла, не знаю, Бог знає, – 4. був узятий у рай і чув слова невимовні, яких не можна людині висловити. 5. Таким буду хвалитися, собою ж не буду хвалитися, хіба лиш моїми немочами. 6. Коли ж я схочу хвалитися, не буду безумний, бо скажу правду; але стримуюся, щоб про мене хто не сказав більше, ніж у мені бачить або від мене чує.
7. І щоб я не загордів надзвичайними об’явленнями, дано мені колючку в тіло, посланця сатани, щоб бив мене в лице, щоб я не нісся вгору. 8. Тричі благав я Господа, щоб той від мене відступився, 9. та він сказав мені: «Досить тобі моєї благодаті, бо моя сила в немочі показується». Найкраще, отже, хвалитимуся скоріше моїми немочами, щоб у мені Христова сила пробувала.
Євангеліє від Матея 16, 13-19.
13. Прийшовши в околицю Филипової Кесарії, Ісус спитав своїх учнів:– За кого мають люди Сина чоловічого?14. Ті відповіли:– Одні за Івана Христителя, інші за Іллю, ще інші за Єремію або одного з пророків.15. – На вашу ж думку, – каже до них, – хто я?16. Озвався Симон Петро і заявляє:– Ти – Христос, Син Бога живого.17. У відповідь Ісус сказав до нього:– Щасливий ти, Симоне, сину Йони, бо не тіло й кров це тобі відкрили, а Отець мій небесний. 18. Тож і я тобі заявляю, що ти – Петро-Скеля і на цій скелі збудую мою Церкву й адові ворота її не подолають. 19. Я дам тобі ключі царства небесного, і що ти зв’яжеш на землі, буде зв’язане на небі; і те, що ти розв’яжеш на землі, буде розв’язане на небі.
Коли треба хвалитися, я моєю неміччю буду хвалитись…
Святі апостоли Петро і Павло перш, ніж стати ключовими постатями усього християнства, були звичайними людьми, які свого часу зробили вибір.
Вибір Христа не став для них відкриттям легкого шляху, але зініціював до дій, вирішальних дій.
Апостол Павло став інструментом у руках Божий за своїм даром мудрого оратора та юриста, Петру ж доручив Ісус бути скелею – у його непорушній відданості стоїть вся Церква.
Особливо сьогодні маємо просити у цих двох покровителів заступництва – за діла Церкви, за її теперішнє та майбутнє, щоб бути мудрими і зваженими у вирішенні нагальних питань та проблем.
Святі Апостоли, бережіть нашу єдину спільноту у мирі та порозумінні. Амінь.
