Послання до Римлян 11, 2-12.
2. Бог не відкинув свого народу, що наперед вибрав. Чи ж ви не знаєте, що Писання про Іллю говорить, коли він скаржиться до Бога на Ізраїля: 3. Господи, пророків твоїх убили й жертовники твої зруйнували, лишився тільки я один, і шукають душі моєї. 4. І що йому відповідає слово Боже ? Зоставив я собі сім тисяч чоловік, що перед Ваалом не гнули коліна. 5. Так і нинішнього часу є останок, за вибором ласки. 6. Коли ж за ласкою, то не з діл, інакше ласка не була б ласкою.7. Що ж, чого Ізраїль шукав, того не осягнув, вибрані ж осягнули. А решта затверділи, 8. як написано: Бог дав їм по нинішній день дух приголомшення, очі, щоб не бачили, і вуха, щоб не чули. 9. А Давид каже: Нехай їх стіл сильцем їм буде, пасткою їм на падіння та на відплату. 10. Нехай їх очі потемніють, щоб не бачили, хребет їх хай зігнеться назавжди. 11. Отож питаю: хіба вони спіткнулися, щоб упасти? Ні, зовсім ні. Але падіння їхнє стало для поган спасінням, щоб викликати їхню заздрість. 12. Коли ж їхнє падіння – багатство для світу і коли їхній занепад – для поган багатство, оскільки більше повнота їх?
Євангеліє від Матея 11, 20-26.
20. Тоді Ісус почав докоряти тим містам, у яких відбулося найбільше його чуд, за те, що не покаялись: 21. Горе тобі. Хоразине! Горе тобі. Витсаїдо! Бо якби чуда, що в вас відбулися, сталися в Тирі й Сидоні, вони б давно покаялись у волосяниці та в попелі. 22.Тому кажу вам: Тирові й Сидонові судного дня легше буде, ніж вам. 23. Та й ти, Капернауме, чи хочеш піднестися до небес? – Аж до аду зійдеш! Бо якби чуда, які відбулися в тобі, сталися в Содомі, вона стояла б і досі. 24. Тому кажу вам: землі содомській легше буде судного дня, ніж тобі. 25. Тоді Ісус заговорив: Я восхваляю тебе, Отче, Господи неба й землі, що затаїв єси це від мудрих та розумних і відкрив це немовлятам. 26. Так, Отче, бо так тобі було до вподоби.
Рим. 11, 2–12. «Отак і нині є останок, вибраний за благодаттю»
В історії Старого Завіту часто бачимо, як вибраний народ відходив від віри в єдиного Бога. Небагато залишались вірними Йому. Сучасний світ також для нас часто виглядає агресивним, зматеріалізованим, прагматичним, і на цьому тлі ми не можемо усвідомити собі, що у світі є багато віруючих людей на різних становищах. Є бідні, є багаті, є люди, які, незалежно від соціального статусу, живуть вірою.
Будьмо певні, що доки існуватиме світ, Вселена, доти люди житимуть вірою в Бога. Ніколи не звертаймо уваги на обставини, які є навколо нас. Бо обставини – такі, які є. Але будьмо свідомі того, що як в історії Церкви завжди були свідки віри, що у будь-яких обставинах завжди жили вірою, завжди уповали на Господа, то і в нас ніякі обставини цієї можливості не заберуть.
Мт. 11, 20-26. «Ти затаїв це від мудрих та розумних і відкрив це немовлятам».
Може видатися дивним, як Господь може затаїти щось від когось, адже Він хоче кожну людину привести до свого Царства, кожній особі відкрити правду про себе.
Причина ж у тому, що дуже часто людина почувається самодостатньою, вважає, що сама може собі зарадити, і Господь тоді ніяк не може втрутитися в її життя, щоб допомогти. Лише коли людина почувається безпомічною, слабкою і шукає допомоги, просить Бога про заступництво, пускає Його у своє життя – тоді Він може допомогти.
Скільки разів у своєму житті ми мали багато проблем, труднощів, багато невдач, скільки разів ми старалися якось собі зарадити, змінити щось. Але знову усвідомлювали, наскільки ми безпомічні й слабкі. І саме в такі хвилі важливо відчути, що ти безпомічний, слабкий, що ти наче немовля, яке нічого не може зробити, а залежить від когось іншого.
Якщо ми уповаємо на Бога, який може все зробити, та віддаємо себе під Його повну опіку, то вибираємо найпевніший вихід з будь-якої ситуації.
Преосв. Венедикт, єпископ Львівський
