Перше послання до Коринтян 3, 9-17.
9. Ми бо співробітники Божі, ви Божа нива, Божа будівля.
10. За благодаттю Божою, даною мені, я, мов мудрий будівничий, поклав основу, інший же на ній будує. Нехай же кожний вважає, як він будує. 11. Іншої бо основи ніхто не може покласти, крім покладеної, і ця основа – Ісус Христос. 12. Коли ж хто на цій основі будує з золота, срібла, самоцвітів, дерева, сіна, соломи – 13. кожного діло стане явне; день бо Господній зробить його явним; бо він відкривається в вогні, і вогонь випробовує діло кожного, яке воно. 14. І коли чиє діло, що він збудував, устоїться, він прийме нагороду; 15. коли ж чиє діло згорить, він зазнає шкоди; та він сам спасеться, але наче крізь вогонь.
16. Хіба не знаєте, що ви храм Божий і що Дух Божий у вас пробуває? 17. Коли хто зруйнує храм Божий, Бог його зруйнує, бо храм Божий святий, і цей храм – ви.
Євангеліє від Матея 14, 22-34.
22. І зараз же заставив учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як відпускав народ. 23. І коли відпустив народ, пішов на гору молитись насамоті. Як звечоріло, він був там сам один.
24. Човен уже був посеред моря і його кидали хвилі, бо вітер був супротивний. 25. О четвертій сторожі ночі Ісус прийшов до них, ідучи по морю. 26. Учні, побачивши, що він іде по морю, жахнулись.
– То привид! – заговорили і з переляку закричали.
27. Та Ісус тієї ж миті мовив до них:
– Будьте спокійні – це я, не бійтеся!
28. Тоді Петро озвавсь до нього й каже:
– Господи, коли це ти, вели мені прийти по воді до тебе!
29. – Іди! – сказав Ісус.
І вийшов Петро з човна, почав іти по воді і прийшов до Ісуса; 30. але, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати і скрикнув:
– Господи, рятуй мене!
31. Ісус зараз же простягнув руку, вхопив його і мовив до нього:
– Маловіре, чого усумнився?
32. І як увійшли до човна, вітер ущух. 33. Тоді ті, що були в човні, вклонилися йому до ніг, кажучи:
– Ти істинно – Син Божий!
34. І перепливши, прибули в землю генесаретську.
Кожен, хто пройшов великі випробування у житті й залишився вірним Богові, оглянувшись назад, дивується, яким дивним чином Бог допомагає нам у житті.
Рішення йти по воді – нелегке. Легке воно буває хіба для того, хто не знає, що у воді можна втопитися.
Та Бог готовий підтримати нас у наших складних виборах. Коли всім навколо здається, що ми – якісь божевільні, Він готовий подати руку. Коли ми вже йдемо обраною дорогою, нам чисто по-людськи хочеться щоразу перевіряти, чи Бог з нами, чи ми не схибили десь на повороті, чи не дарма йдемо проти течії.
Чому Христос назвав Петра маловіром? Бо той, хоч і побачив, що здатен на щось неймовірне, згадав, що може втопитися, у найневідповідніший момент – і став насправді тонути. Краще б він почав сумніватися вже тоді, коли повернувся на корабель, чи не так?
Якщо ми вирішуємо у випробуваннях йти до кінця, можемо потім дивуватися, як нам це вдалося і розуміти, що Бог був з нами в цей час. та поки випробування ще тривають – не сумніваймося!
