Перше послання до Коринтян 16, 4-12.
4. Коли ж буде потрібно і мені піти, вони підуть зо мною.
5. Прийду ж до вас, як Македонію перейду, бо я крізь Македонію переходжу. 6. У вас, може, зупинюсь або й перезимую, щоб ви мене провели, куди я піду. 7. Я вас не хочу бачити тепер лиш мимоходом; надіюсь бо деякий час у вас пробути, як на те воля Господня. 8. В Ефесі пробуду до П’ятдесятниці, 9. бо великі й широкі двері мені там відчинились, і противників багато.
10. Як прийде Тимотей до вас, глядіть, щоб був у вас без страху, бо він, як і я, робить діло Господнє. 11. Нехай, отже, ніхто ним не легковажить; і відпровадьте його в мирі, щоб прийшов до мене, бо я з братами його чекаю. 12. Що ж до брата Аполлоса, я дуже його просив, щоб він пішов до вас із братами, та він ніяк не хотів прибути тепер. Прийде, як буде догідний час.
Євангеліє від Матея 21, 28-32.
28. Як вам здається? Один чоловік мав двох синів.
Звернувшись до першого, він мовив: – Піди, дитино, нині працювати у винограднику. 29. Той озвався: – Піду, Господи. І не пішов. 30. Звернувшись до другого, сказав так само. А цей відповів: – Не хочу. Але, потім розкаявшись, пішов. 31. Котрий з двох учинив волю батька? – Останній, – відповіли ті. Тоді Ісус сказав їм: Істинно кажу вам, що митарі й блудниці вас випереджають у царстві Божім. 32. Прийшов бо був до вас Іван дорогою правди, та ви не повірили йому; митарі і блудниці повірили йому, а ви, бачачи це, навіть потім не розкаялися, щоб повірити йому.
1 Кр. 16, 4–12. «Надіюсь бо деякий час у вас перебувати, коли те Господь дозволить»
Який гарний приклад подає нам апостол Павло. Він мав дуже різні плани, наміри, багато проповідував, багато подорожував, мало затримувався на місці. Щоб все це робити, мусів складати плани, мати певні задуми. Однак поряд із цим він завжди шукав Божої волі. Він, певно, «пропонував» Господеві свої плани, але завжди вибирав те, чого від нього чекав Бог. Це було для нього найбільшим добром.
І так само для нас пізнавати і чинити Божу волю – це правдиве і найбільше добро. Ще ніхто ніколи не був засоромлений, якщо хотів подобатися Богові. Бо хоч і на землі така людина, яка живе для Бога і Його Царства, може не завжди отримати своєї нагороди, то точно отримає її у Вічності.
* * *
Мт. 21, 28-32. «Митарі й блудниці вас випереджують у Царстві Божім».
Для нас можуть видаватися дивними ці слова нашого Спасителя. Коли людина чинить гріх і зло, однак має відвагу собі в цьому признатися, то це вже є добра основа до навернення і перемін.
Ісус Христос каже, що Він прийшов не до праведників, а до грішників. Чому так? Тому що Бог прагне допомогти кожній людині, бо любить кожну людину – однаково праведника й грішника. Але ця Божа поміч може прийти лише туди, де хтось відчуває в цьому потребу. Лише тоді, коли особа усвідомлює свої гріхи, слабкості, немочі, вона може отримати від Бога допомогу. Це подібно до того, як є з хворобою: лікарі ж не бігають за людьми, намагаючись кожного вилікувати. Людина, яка усвідомлює себе хворою, приходить до лікаря – і він її лікує. Так само й людина, яка відчуває, що має потребу в Божій помочі, приходить до Господа – і Він допомагає їй.
Саме тому Господь каже, що митарі й блудниці випередять інших у Царстві Небесному, – значить, вони усвідомили свій стан гріховності. Не ті, які чинять гріх, випередять інших, а ті, які свідомі свого гріха й свідомі свого стану, але прагнуть змінитися з Божою поміччю.
Бог є Той, який завжди прагне нам допомогти, але Він може допомогти лише тоді, коли будемо відчувати потребу в Його помочі.
* * *
Преосв. Венедикт, єпископ Львівський
