Друге послання до Корінтян 1, 1-7.
1. Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, і брат Тимотей, Церкві Божій, що в Коринті, з усіма святими в усій Ахаї: 2. благодать вам і мир від Бога, Отця нашого і Господа Ісуса Христа. 3. Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець усякого милосердя і Бог усякої втіхи, 4. що втішає нас у всім нашім горі, щоб ми могли втішити тих, які у всяких скорботах, тією втіхою, якою Бог нас самих утішає. 5. Бо як маємо в собі Христових страждань повну ущерть міру, так і маємо через Христа повну ущерть міру утішення. 6. Отже, чи терпимо скорботи, воно на вашу втіху та спасіння; чи втішаємось, воно теж на вашу втіху, і це дає вам силу переносити терпеливо ті страждання, які ми терпимо. 7. Наша надія на вас повна, бо знаємо, що так само, як маєте участь у стражданнях, так матимете й у радощах.
Євангеліє від Матея 21, 43-46.
43. Тому кажу вам: відніметься від вас царство Боже й дасться народові, що буде приносити плоди його. 44. Хто впаде на цей камінь, розіб’ється, а на кого він упаде, того роздушить. 45. Почувши ці притчі, первосвященики й фарисеї зрозуміли, що він про них говорить. 46. І намагалися схопити його, та боялися людей, бо ті мали його за пророка.
Життя буває різним і дарує нам не тільки багато позитивних, однак також і негативні емоції – щось засмучує, щось ранить. Однак у посланні апостола Павла знайдемо для себе чудові слова-розраду. У єдності з Ісусом ми завжди переживаємо Його страждання, пригадуємо ціну нашого життя – Кров, пролиту на хресті. Але водночас лише в Христі можемо відчувати радість воскресіння.
Ісус ніколи не був осторонь, Він ніколи не стоїть десь далеко від нас. Він поруч: бачить наші сльози, відчуває наші терпіння, непевність. Божа любов настільк велика, що ми, перейняті її силою, самі стаємо носіями цієї любові, її збудниками. І ніколи, ні в хвилини розпачу, ані в моменти радості не є самі.
Бог з нами… завжди. Амінь.
