Друге послання до Корінтян 8, 7-15.
7. Тому що відзначаєтесь у всьому, у вірі, у слові, у знанні, у всякій пильності й у вашій любові до нас, треба вам відзначатись і в цій благодійній справі.
8. Не даю це як наказ, але щоб дбайливістю до інших випробувати щирість вашої любови. 9. Ви знаєте ласку Господа нашого Ісуса Христа, що ради вас став бідним, бувши багатим, щоб ви його вбожеством розбагатіли. 10. Даю в цьому лише раду: воно бо вам личить, вам, що перші минулого року почали цю збірку не тільки робити, але про неї думати. 11. Тепер же кінчіть її, щоб, як гаряче бажали, так і довершили по вашій змозі. 12. Бо коли є охота дати, то вона приємна в міру того, хто що має, а не того, чого не має. 13. Тут не йдеться про те, щоб інші були в достатках, а ви у злиднях, але щоб була рівність; 14. щоб цим разом ваш надмір міг покрити їхню нестачу, а їхній надмір міг колись покрити вашу нестачу, і, таким чином, щоб панувала рівність, 15. як написано:
Хто був зібрав багато, не мав над міру,
а хто мало, не мав нестачі.
Євангеліє від Марка 3, 6-12.
6. І вийшли фарисеї, і зараз же з іродіянами радили раду проти нього, як би його погубити.
7. Тоді Ісус пішов до моря зі своїми учнями. Сила людей із Галилеї йшла за ним, і з Юдеї, 8. з Єрусалиму, з Ідумеї та й геть із Зайордання, і з околиць Тиру та Сидону; велика юрба людей, довідавшись про те, що діяв, прийшла до нього. 9. Тоді він сказав своїм учням, щоб приготовили йому човен задля народу, щоб не тиснув його. 10. Бо він багато з них оздоровив, і ті, що мали які недуги, кидалися до нього, щоб його доторкнутись. 11. І духи нечисті бачивши його, падали ниць перед ним і кричали:
– Ти – Син Божий!
12. Він, однак, суворо наказав їм, щоб вони його не виявляли.
2 Кр. 8, 7–15. «Щоб цим разом ваш надмір міг покрити їхню нестачу, а їхній надмір міг колись покрити вашу нестачу, і щоб так панувала рівність»
Погляньмо на наше життя. Те, ким ми є чи що ми маємо, це все-таки частково сила обставин. Ми могли б не бути тими, ким є, могли б народитися в зовсім інших обставинах – гірших чи ліпших. Вони не припадкові, ці обставини дав нам Бог, щоб ми служили для інших. І тому завжди тим усім, що ми тепер маємо, треба ділитися з тими, хто потребує, бо не знаємо, що буде з нами в майбутньому. І ділімося не тільки з тими, хто потребує матеріальних статків, але з тими, хто потребує нашого досвіду, знань й іншого.
Можливо, будуть ситуації, коли хтось інший матиме якісь земні достатки, досвід чи інші здобутки, і зможе поділитися з нами. Що більше ми ділимось з іншими, то більше будемо спосібні отримати на майбутнє в наших потребах.
Мр. 3, 6-12. «Він, однак, суворо наказав їм, щоб не виявляли Його».
У Євангелії читаємо, що Господь забороняє говорити про ті оздоровлення, які отримали люди. Нас це може здивувати: чому Господь не хотів, щоб люди дізнавалися про ці чуда, а дізнавшись, наверталися, щоб люди, переживаючи зцілення, могли говорити про це іншим? Певно, тут йдеться про щось інше.
Дуже часто, коли в нашому житті стається щось довгоочікуване, ми радіємо, але не завжди готові, а може, і не спроможні побачити за цим Бога, який це дав. І коли Господь забороняє розповідати про зцілення, то це тому, що бачить: люди захоплені лише чудами, лише зціленнями, лише тим, що вони отримали. Але оскільки Ісусові Христові найбільше йдеться про те, щоб люди за цим усім, що відбувалося, насамперед побачили Бога, то Він просить їх мовчати.
Для нашого життя дуже важливо бачити Бога в кожній обставині, оскільки Він повсякчас присутній у нашому житті. Звичайно, не завжди легко розпізнати Божу присутність та його втручання в наше життя, але цього можна й треба навчитися, варто вправлятися в цьому. Згодом це принесе для нас велику радість, і тоді ми навчимося зустрічати Бога у всьому, що відбувається в нашому житті.
Преосв. Венедикт, єпископ Львівський
