Друге послання до Корінтян 9, 12 – 10, 7.
12. Бо виконання цього служіння не тільки задовольнить потреби святих, але стане ще більш щедрим завдяки численним дякам Богові. 13. З приводу доказу цього вашого служіння вони будуть хвалити Бога за ваш послух у визнанні євангелія Христа та за щедрість вашого дару для них і для всіх. 14. І вони своєю молитвою за вас показують велику до вас любов заради надмірної благодаті Божої у вас. 15. Дяка хай буде Богові за його дар невимовний.
1. Я ж сам, Павло, благаю вас лагідністю і ласкавістю Христа, бо я, коли присутній між вами, покірний, а коли від вас далеко, сміливий супроти вас. 2. Отож вас прошу, щоб коли до вас прийду, не довелося мені сміливо вживати тієї певности, яку думаю відважно показати супроти деяких, що собі уявляють, начебто ми поводилися по-тілесному. 3. Ми живемо як люди, але не воюємо по-тілесному, 4. бо зброя нашої боротьби не тілесна, але сильна в Бозі для зруйнування твердинь; ми руйнуємо ложномізкування 5. і всяку гордість, що повстає проти пізнання Бога, і займаємо в полон усякий розум на послух Христові; 6. ми також готові покарати всякий непослух, коли ваш послух завершиться. 7. Ви дивитеся на лице. Коли хто певний, що він Христів, нехай роздумає ще раз сам у собі, що так, як він Христів, так само й ми.
Перше послання до Tимотея 2, 1-7.
1. Передусім, отже, благаю, щоб відбувалися прохання, молитви, благання, подяка за всіх людей, 2. за царів і за всіх тих, що стоять при владі, щоб нам тихо та спокійно жити з усією побожністю та пристойністю. 3. Це добре й приємне в очах нашого Спаса Бога, 4. який хоче, щоб усі люди спаслися і прийшли до розуміння правди. 5. Один бо Бог, і один посередник між Богом та людьми – чоловік Христос Ісус, 6. що видав себе самого як викуп за всіх; і він є доказом цього, посланим у відповідний час, 7. для чого я був поставлений проповідником та апостолом, – правду кажу, не обманюю, – учителем поган у вірі й правді.
Євангеліє від Марка 3, 20-27.
20. Коли він вернувся додому, стільки народу знову там зібралось, що вони не мали змоги їсти. 21. Довідавшись про те, його свояки вийшли, щоб його взяти, бо говорили:
– Він не при собі!
22. А книжники, які прийшли були з Єрусалиму, казали, що він Велзевула має і бісівським князем бісів виганяє. 23. Тоді Ісус прикликав їх до себе й заговорив притчами до них:
– Як може сатана сатану виганяти? 24. Коли яке царство поділене саме в собі, те царство не може встоятись. 25. Коли яка родина розділена сама в собі, не може та родина встоятись. 26. І коли сатана встав сам на себе й розділився, він не може встоятись, і кінець настав йому. 27. Ніхто не може вдертись до сильного в хату й розграбити його добро, якщо він спершу не зв’яже сильного, і тоді розграбить його хату.
Євангеліє від Луки 4, 16-22.
16. Прибув він у Назарет, де був вихований, увійшов своїм звичаєм суботнього дня в синагогу і встав, щоб читати. 17. Йому подали книгу, він найшов місце, де було написано:
18. Господній Дух на мені,
бо він мене помазав.
Послав мене нести добру новину бідним,
звіщати полоненим визволення,
сліпим прозріння,
випустити пригноблених на волю,
19. оповістити рік Господнього помилування.
20. Згорнувши книгу, він віддав її слузі й сів. Очі всіх у синагозі були пильно звернені на нього. 21. І він почав до них говорити:
– Сьогодні збулось це писання у вухах ваших.
22. Всі свідчили про нього і дивувались словам ласки, які виходили з уст його, і говорили:
– Чи він не син Йосифа?
2 Кр. 9,12 – 10, 7. «Своєю молитвою за вас з’являються вам зичливі – заради надмірної благодаті Божої у вас»
Знаємо, як багато у світі матеріальної нужди, скільком людям потрібна допомога в дуже різних сферах. Знаючи про те, що багатьом людей у світі не вистачає навіть води. Порівнюючи з цим, навіть дуже бідна людина в наших обставинах почуватиметься багатою. Буває, що ми під впливом емоцій кидаємось, щоб комусь із них допомогти, потім знеохочуємось, бо стрічаємось із живими людьми, які сповнені недоліків, вад, пристрастей. Знеохочуємось допомагати, бо часто нас використовують, і ми перестаємо довіряти.
Апостол дає нам дуже цінну пораду, що з великої любови до людини можна подбати про неї молитвою. Молитвою можна подбати про кожну людину, про яку тільки згадаємо. Ми не можемо всім допомогти матеріально, для всіх приділити час і увагу, щоб поспілкуватися і сказати добре слово, але ми можемо у своїй молитві всіх віддавати Богові. Всі ті справи, проблеми, труднощі тих людей передавати Богові.Тож цінуймо нашу молитву, і хай вона буде тим місцем, де ми пам’ятатимемо всіх, кого Господь посилає нам.
Мр. 3, 20-27. «Його свояки вийшли, щоб Його взяти, бо було говорено: “Він не при собі”».
Дивна ситуація: найближчі родичі Ісуса не можуть прийняти того, що Він проповідує. Їм було складно побачити Бога в тій особі, яку вони знали як людину.
Не тільки тоді, а завжди, у всіх історичних часах і епохах, людина здебільшого не хоче виділятися, бо їй важко бути інакшою, таку називають часто «білою вороною». Ми здебільше хочемо прожити своє життя так, щоб про нас зайвий раз не говорили, тому уникаємо чогось особливого, що може спровокувати до нас велику увагу. Але саме до особливого, незвичного життя кличе нас Господь. У собі ми завжди переживаємо певний внутрішній конфлікт. З одного боку – знаємо, що говорить Євангеліє і як маємо жити, а з іншого – над нами тяжіє суспільна думка: як усе це буде виглядати в людських очах? Що люди скажуть, що вони подумають і як потім будуть ставитися до мене?
Якщо придивитися до нашого життя – життя християн, то маємо собі чесно й відверто зізнатися, що для нас здебільшого важливіша думка людей, аніж думка Бога. Для нас суттєвіше, що скажуть люди, а не те, що «скаже» Господь. Люди ж говорять то одне, то інше. Нині кажуть: «Осанна!», а завтра: «Розіпни!»
Бог, який є сталим і незмінним повсякчас, не очікує від нас сьогодні одного, а завтра – іншого. І тому маймо мати відвагу і старання вслухатися, вдивлятися, чого очікує від нас Господь у тій чи іншій ситуації. І для нас має бути важливішим, що скаже Господь, а не те, що думають люди.
Преосв. Венедикт, єпископ Львівський
