Перше послання до Коринтян 2, 6-9.
6. Ми бо говоримо про мудрість між досконалими, не про мудрість цього віку, ні про мудрість князів цього віку, що зникають; 7. але говоримо про мудрість Божу тайну, закриту, що Бог призначив перед віками нам на славу; 8. її ніхто з князів цього віку не пізнав, бо якби були пізнали, Господа Слави б не розп’яли, 9. але, як написано:Чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те приготовив Бог тим, що його люблять.
Євангеліє від Матея 22, 15-22.
15. Тоді фарисеї пішли й радили раду, як би його піймати на слові. 16. І вислали до нього своїх учнів разом з іродіянами.
– Учителю, – кажуть вони, – ми знаємо, що ти щирого серця і що дороги Божої навчаєш по правді і не вважаєш ні на кого, бо не дивишся на лице людей.
17. Скажи нам, як тобі здається: чи вільно давати кесареві податок, чи ні?
18. Ісус, знаючи їхнє лукавство, озвався:
19. – Чого мене спокушаєте, лицеміри? Покажіть мені податковий гріш.
Ті принесли йому динарій. 20. Він спитав їх:
– Чий це образ і напис ?
21. Відповідають йому:
– Кесарів.
Тоді він до них каже:
– Віддайте кесареве кесареві, а Боже – Богові.
22. Почувши це, вони здивувались і, лишивши його, відійшли.
Чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те приготовив Бог тим, що його люблять.
Нерідко життя християнина сповнене ситуаціями, які не можна назвати позитивними – щось не вдається, несправедливість, розчарування, втрати тощо. В такі хвилини важко пам’ятати, що Бог поруч, важко втриматиь від запитань: а чому так, Боже, коли ти любиш мене?
Бог ніколи не відмовчуєтся на таке питання, як би нам це явно не здавалось. Він відповідає своїми ласками, може не зараз, але коли прийде саме той час.
Господнє милосердя величне, Він винагороджує кожне терпіння у стократ. Напевно нераз християнину, який доручає себе Божій волі, приходилось відчувати Божу вдячність за розділене терпіння. Бог поруч і Він все пам’ятає, мусимо вчитись довіряти.
