Послання до Ефесян 1, 22 – 2, 3.
22. І він усе підкорив йому під ноги й поставив його вище над усе, як голову Церкви, 23. яка є його тілом, повнота того, що виповнює все у всьому.
1. І ви були мертві вашими провинами й гріхами, 2. в яких ви колись за звичаєм цього світу жили, за владою князя повітря, духа, що діє тепер у синах непослуху. 3. Між ними й ми всі колись жили в наших похотях тілесних, виконуючи примхи тіла і природних нахилів, і ми були з природи дітьми гніву, як і інші.
Євангеліє від Марка 10, 46-52.
46. Приходять вони в Єрихон. Коли ж він з учнями своїми і з силою народу виходив з Єрихону, син Тимея – Вартимей, сліпий жебрак, сидів край дороги. 47. Довідавшися, що то Ісус з Назарету, закричав він, кажучи:
– Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною!
48. Багато хто сварив його, щоб мовчав, та він кричав ще більше:
– Сину Давидів, змилуйся надо мною!
49. Ісус спинивсь і каже:
– Покличте його!
Кличуть, отже, сліпого й говорять до нього:
– Бадьорися! Устань, він кличе тебе.
50. Тоді він, скинувши верхню одежу, скочив і підійшов до Ісуса. 51. Ісус, звернувшись до нього, каже:
– Що хочеш, щоб я зробив тобі?
Сліпий йому каже:
– Учителю мій – щоб я прозрів!
52. Сказав Ісус до нього:
– Іди, віра твоя спасла тебе.
І негайно прозрів той, і пішов дорогою за ним.
У розповіді про оздоровлення незрячого жебрака знаходимо дуже цінно підкреслену деталь – жебрак вірить у те, що Ісус зможе йому допомогти і оздоровити.
І віра його настільки сильна, що чудо відбувається, а за чудом – абсолютне навернення сліпого, який пішов дорогою спасіння, пішов за Ісусом.
Для кожного в житті Господь відкриває свій час апробації віри, моменти випробувань, дуже різних. І тільки міра нашої віри є вирішальним фактором. Головне ж також не забути, коли все налагоджується, зробити те, що обіцяли – піти дорогою за Ним.
