Послання до Ефесян 2, 19 – 3, 7.
19. Отже, ви не чужинці більше і не приходні, але співгромадяни святих і домашні Божі, 20. збудовані на підвалині апостолів і пророків, а наріжним каменем – самим Ісус-Христом. 21. На ньому вся будівля, міцно споєна, росте у святий храм у Господі; 22. на ньому ви теж будуєтеся разом на житло Бога в Дусі.
1. Ось чому я, Павло, в’язень Христа Ісуса за вас, поган… 2. Ви, гадаю, чули про служіння Божої ласки, яке він дав мені для вас, 3. тобто що він дав мені в об’явленні знати тайну, як я вище описав вам коротко. 4. Коли це прочитаєте, зможете збагнути, як я розумію Христову тайну. 5. Вона бо у минулих поколіннях не була відкрита синам людським, як тепер Духом відкрита святим апостолам і його пророкам, 6. тобто що погани мають доступ до такого самого насліддя і що вони члени того самого тіла, і що мають участь у тій самій обітниці в Христі Ісусі через євангеліє. 7. Я став його слугою за даром благодаті, якою Бог наділив мене діянням своєї сили.
Євангеліє від Марка 11, 11-23.
11. І він увійшов у Єрусалим, у храм, і оглянув усе; а що було вже пізно, вийшов з дванадцятьма у Витанію.
12. На другий день, коли вони виходили з Витанії, зголоднів він. 13. Побачивши здалека смоковницю, вкриту листям, приступив, чи часом не найде чого на ній, та підійшовши до неї, окрім листя не найшов нічого, бо ще не була пора смоков. 14. І звернувшись до смоковниці, промовив:
– Нехай ніхто повіки не їсть плоду з тебе!
Учні його чули це.
15. Приходять вони в Єрусалим, і, ввійшовши у храм, Ісус став виганяти тих, що продавали й купували в храмі; він перекинув столи міняйлів та ослони тих, що продавали голубів, 16. і не дозволив, щоб хто переносив що через храм. 17. Навчав він їх і казав їм:
– Хіба не написано: дім мій домом молитви назветься для всіх народів? А ви з нього зробили печеру розбійників!
18. Почули це первосвященики й книжники й шукали, як би його погубити, але боялися його, бо ввесь народ дивувався його науці. 19. А як настав вечір, він вийшов за місто.
20. Проходивши ж тудою вранці, вони побачили смоковницю, всохлу від кореня. 21. Тоді Петро, згадавши, каже йому:
– Учителю, дивися, смоковниця, що прокляв єси, усохла.
22. Ісус у відповідь сказав їм:
– Майте віру в Бога. 23. Істинно кажу вам, що хто скаже цій горі: двигнись і кинься в море, та не сумніватиметься у своїм серці, але віруватиме, що станеться те, що каже, буде йому так.
Коли не знаємо, як бути далі, варто про дещо згадати, наприклад, про те, що Бог створив нас своїми малими копіями, тоді сумніви і страхи зникнуть.
Коли сумуємо, слід пригадати, що весь сум одного разу був зібраний – в Ісусовому хресті.
Коли вагаємось, згадаймо Ісусову Оливну гору.
Бог дбає за нас. Він щодня в мільйонах деталей говорить, як сильно цінує нас.
В Ісусовому житті проявилась найвища міра розуміння і співчуття до людини: я живу як ти, дивись, я працюю і терплю, як ти.
Єдність з Богом – це те, що формує віру. Лише тоді, коли я розумію, що Бог повсюди, моя віра незнищенна.
