Перше послання до Коринтян 14, 20-25.
20. Брати, не будьте дітьми розумом. Щодо зла, будьте дітьми, а щодо розуму, будьте зрілі. 21. Написано в законі:
Чужими мовами й іншими устами
я буду говорити до народу цього,
та вони й так мене не слухатимуть, каже Господь.
22. Так що мова знак не для віруючих, але для невіруючих; пророцтво ж – не для невіруючих, але для віруючих. 23. Якщо, отже, зійдеться уся церква разом і всі стануть говорити мовами, і ввійдуть прості або невіруючі люди, хіба не скажуть, що ви божевільні? 24. Коли ж усі пророкують і ввійде хто невіруючий чи простий, його всі винуватять, усі судять, 25. тайни його серця стають явними, і він падає ниць на землю, поклоняється Богові і заявляє, що Бог справді між вами.
Євангеліє від Матея 25, 1-13.
1. Тоді царство небесне буде подібне до десятьох дів, що взяли свої лямпи й вийшли назустріч молодому. 2. П’ять з них були нерозумні, а п’ять мудрі. 3. Нерозумні взяли з собою світичі, та не взяли оливи з собою. 4. Мудрі ж узяли в посудинках оливу. 5. А що молодий забарився, всі задрімали й поснули.
6. Та опівночі залунав крик:
– Ось молодий! Виходьте йому назустріч!
7. Схопились тоді ті діви і приготували свої світичі.
8. І нерозумні кажуть до мудрих:
– Дайте нам вашої оливи, бо наші світичі гаснуть.
9. Мудрі ж у відповідь їм кажуть:
– Щоб часом і нам, і вам не забракло – підіть краще до продавців і купіть собі.
10. І як вони пішли купувати, прибув молодий, і ті, що були готові, ввійшли з ним у весільну світлицю, і замкнули двері. 11. Нарешті приходять також інші діви й кажуть:
– Господи, Господи, відчини нам!
12. Він у відповідь сказав їм:
– Істинно кажу вам: я вас не знаю.
13. Чувайте, отже, не знаєте бо ні дня, ні години.
1 Кр. 14, 20–25. «Щодо зла, будьте дітьми, а щодо розуму, то будьте зрілі»
Знаємо з досвіду, що дитина зі своєї природи рідко творить зло. Нам приємно мати справу з дітьми, з ними розмовляти, бавитись, бо діти не піддаються так пристрастям, як ми, дорослі. Пристрасті та пожадання ними так не керують, так як нами. Коли людина дорослішає, вона мала б ставати більше зрілою і зріло ухвалювати рішення, зріло робити свої кроки.
Тому апостол вказує на те, щоб ми ставились до зла, як діти, тобто не піддавались йому, жили просто, добре й безпосередньо поводились.Але одночасно своїм розумом, бути як дорослі, вміли розрізняти, де є зло і де є гріх, і рішуче та категорично з цим боролись.
Мт. 25, 1-13. «Нерозумні взяли з собою світичі, та не взяли оливи з собою. Мудрі ж узяли в посудинах оливу».
Наше християнське життя, наша віра в Бога в реальних життєвих обставинах потребує свого втілення, свого ствердження. Адже мало сказати: «Я вірую в Бога». Замало стати на молитву до Бога. У реальних обставинах наша віра має реалізовуватися, має бути свідченням, має приносити плоди.
У цьому Євангелії про мудрих і немудрих дів олива – це якраз те, що вони здобули своїм життям. І це не лише їхня віра, бо перші й другі прийшли зустрічати молодого, навіть поснули всі разом. Але одні мали з собою оливу, а це чесноти, добрі діла, інші ж – не мали цього.
Наше життя – не лише декларувати свою віру, а немовби матеріалізовувати її, засвідчувати своїм життям. Це найкраще можемо побачити в житті апостолів. Вони не стільки проповідували про Бога словами, скільки несли Його своїми вчинками й цілим буттям. І куди б вони не приходили, всюди являли Бога. Хай наше життя також буде сповнене тої «оливи», повне добрих діл!
Преосв. Венедикт, єпископ Львівський
