Читай також

  • Святе Письмо з розважаннями на 6 грудня
  • Святе Письмо з розважаннями на 5 грудня
  • Святе Письмо з розважанням на 4 грудня
        • Послання до Филип’ян 4, 10-23.

          10. Я вельми зрадів у Господі, що ваші піклування про мене знову нарешті ожили; ви про те старалися, та нагоди вам бракувало. 11. Кажу це не тому, що терплю злидні; бо я навчився задовольнятись тим, що маю. 12. Знаю, що то бути вбогим, знаю бути і в достатках: в усьому і в усіх обставинах я звик і насичуватися, і голодувати, жити в достатках і терпіти злидні. 13. Все можу в тому, хто мене укріпляє. 14. Та все ж таки ви зробили добре, що взяли участь у моїх стражданнях. 15. І ви, филип’яни, знаєте, що на початку євангельської проповіді, коли я вийшов був з Македонії, крім одних вас, ніяка Церква не брала участи в моїх видатках і прибутках, 16. бо й у Солунь ви раз і вдруге вислали були мені на потреби. 17. Не щоб я шукав дарів, я бо шукаю плоду, що множиться на вашу користь. 18. Я одержав усе і маю надто. Мені доволі всього, відколи я дістав від Епафродита вашу милостиню: пахощі солодкі, жертву приємну, Богові вгодну. 19. Тому мій Бог виповнить усі ваші потреби, за багатством своїм, у славі, у Христі Ісусі. 20. А Богові й нашому Отцеві слава на віки вічні. Амінь.

           

          Євангеліє від Луки 7, 36-50.

          36. Якийсь із фарисеїв просив його, щоб їв з ним. І ввійшов Ісус до фарисея в хату й сів за столом. 37. Аж тут жінка, що була грішниця у місті, довідавшись, що він був за столом у хаті фарисея, принесла алябастрову плящинку, повну пахощів, 38. і, ставши, вся у сльозах, коло ніг Ісуса ззаду, почала обмивати слізьми його ноги, волоссям своєї голови обтирати і цілувати ноги й мастити їх пахощами. 39. Побачивши те фарисей, що запросив його, міркував собі, кажучи: якби це був пророк, він знав би, хто й яка це жінка, що доторкається його: це грішниця!

          40. Тоді Ісус заговорив до нього:

          – Симоне, маю тобі щось сказати.

          Той відповів:

          – Кажи, учителю.

          41. – Двоє довжників було в одного позичайла; один був винен п’ятсот динаріїв, а другий п’ятдесят. 42. А що вони не мали звідки віддати, він подарував обом. Котрий, отже, з них більше буде його любити?

          43. Озвався Симон і каже:

          – Гадаю, той, якому подарував більше.

          Ісус сказав до нього:

          – Судив єси добре.

          44. І, обернувшися до жінки, промовив до Симона:

          – Бачиш цю жінку?

          Прибув я у дім твій, і ти не дав мені води на ноги. Вона ж слізьми обмила мені ноги й витерла своїм волоссям.

          45. Поцілунку ти мені не дав; вона ж, відколи я ввійшов, не перестала цілувати мені ноги.

          46. Оливою не намастив ти голови моєї; вона ж миром пахучим намастила мені ноги.

          47. Тому кажу тобі, прощаються їй численні її гріхи, бо вона полюбила багато. Кому ж мало прощається, той мало любить.

          48. Потім сказав до жінки:

          – Прощаються тобі гріхи твої.

          49. І почали ті, що з ним сиділи за столом, говорити між собою:

          – Хто це такий, що й гріхи відпускає?

          50. До жінки ж промовив:

          – Віра твоя спасла тебе; іди в мирі.

           

          Флп. 4, 10–23. «…бо я навчився задовольнятись тим, що маю»

          Не просто для будь-кого з нас повірити і прийняти, що те, що я маю, це те найкраще, чого я потребую у цю хвилю свого життя. Однак якщо я вірю у те, що Бог любить мене і дбає про мене, то з цього випливає – що Він дає кожному з нас у житті те, що для нас найкраще. Коли б ми так розуміли наше життя, то могли б завжди почуватися щасливими. Хоч на жаль така свідомість буває дуже і дуже рідко в нашому житті. Ми, як правило, живемо, або в минулому, так ми тоді щось мали, але не цінували цього. Або живемо майбутнім, де мріємо, що щось і колись будемо мати, але і цього не цінуватимемо, якщо не цінуємо теперішнього.

          Що б у житті не ставалося: приємне чи сумне, радісне чи гірке, біднота чи прибуток, вміймо за все дякувати Богові. Вміймо тим тішитись, що Бог нам посилає, цінуймо і вбогість, і багатство. Бо коли це Бог дав, то саме воно є те, що мені найбільше потрібне в моєму житті.

          Лк. 7, 36-50. «Віра твоя спасла тебе; йди в мирі!»

          Так, як потопельника рятує якийсь засіб, наприклад дерево, що допомагає йому триматися на воді, так і в складних обставинах повсякденного життя нас може спасати наша віра в Господа.

          Бачимо це на прикладі блудниці. Жінка провадила грішне життя, проте відчула величезне благоговіння від усвідомлення того, Хто є перед нею, щиро виявила свою любов до Господа – й отримала прощення. Її не розуміли, осуджували, але вона жила вірою в Господа.

          Отож і ми не шукаймо завжди розуміння, прийняття чи підтримки інших осіб, але завжди вдивляймося в Господа, бо саме Він може нас переображувати, освячувати й спасати.

          Преосв. Венедикт, єпископ Львівський

          Читай також

        • Святе Письмо з розважаннями на 6 грудня
        • Святе Письмо з розважаннями на 5 грудня
        • Святе Письмо з розважанням на 4 грудня
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.