Перше послання до Солунян 5, 9-13; 24-28.
9. Бо Бог призначив нас не на гнів, а на те, щоб ми одержали спасіння через Господа нашого Ісуса Христа, 10. який умер за нас, щоб ми, чи чуваємо, чи спимо, разом з ним жили. 11. Тому втішайте один одного і будуйте один одного, як ви вже робили.
12. Прохаю вас, брати: поважайте тих, які серед вас працюють і які над вами в Господі старшують та на розум вас наводять. 13. Майте їх у вельми великій шані й любові за їхню працю. Живіть у мирі між собою.
24. Вірний, хто вас покликав, і він здійснить це. 25. Брати, моліться і за нас.
26. Вітайте всіх братів святим цілунком. 27. Заклинаю вас Господом прочитати цього листа всім братам.
28. Благодать Господа нашого Ісуса Христа з вами.
Євангеліє від Луки 12, 2-12.
2. Нічого бо нема схованого, що б не відкрилось, і скритого, що б не виявилось. 3. Ось чому те, що ви сказали потемки, почується при світлі; і те, що ви говорили на вухо по сховках, оголоситься на крівлях.
4. Кажу вам, моїм друзям: не бійтесь тих, що убивають тіло, і потім більш нічого зробити не можуть. 5. Покажу вам, кого треба боятись: бійтесь того, що, вбивши, має владу вкинути у пекло. Так, кажу вам: того бійтесь.
6. Хіба п’ять горобців не продаються за два шаги? Та ні один з них не забутий у Бога. 7. Ба навіть і волосся на голові у вас усе пораховане. Не бійтесь: ви вартніші за багатьох горобців.
8. Кажу вам: кожен, хто визнає мене перед людьми, і Син чоловічий визнає його перед ангелами Божими.
9. Хто ж мене відречеться перед людьми, того і я відречуся перед ангелами Божими.
10. І всякому, хто скаже слово проти Сина чоловічого, проститься йому; а тому, хто хулитиме Святого Духа, не проститься.
11. Коли вас приведуть у синагоги, до урядів та до влади, не клопочіться тим, як або що маєте відповідати, або що маєте казати, 12. бо Дух Святий навчить вас тієї години, що треба говорити.
Християнин не має права бути нерадісним. У того, хто постійно відчуває Божу підтримку, просто немає можливості ходити не переповненим усмішками, радістю, надією.
Як би нам не здавалося, що ми належимо самі собі, насправді ми є Божими. Господь рахує наші волосинки і без Його волі жоден із процесів в нашому організімі не відбувся би.
Тільки подумати! Все є тільки так, бо діє Божа любов, яка творить, будує.
Нам не варто нічого боятися! Жодна загроза не є для нас такою, яку не можна перебороти. Довіряти Богові – це найприродніше для кожного християнина.
