Друге послання до Солунян 2, 13 – 3, 5.
13. Щождо нас, ми за вас, брати, возлюблені Господом, повинні завжди дякувати Богові, що Бог вибрав вас яко первоплоди, щоб ви спаслися освяченням Духа і вірою в правду; 14. і для цього він нас покликав благовіствуванням нашим, щоб ви придбали славу Господа нашого Ісуса Христа. 15. Стійте, отже, брати, і тримайтеся передань, яких від нас навчилися чи то усно, чи листовно. 16. Нехай сам Господь наш Ісус Христос, і Бог, Отець наш, що возлюбив нас і дав нам у своїй благодаті вічну втіху й добру надію, 17. врадує серця ваші та зміцнить у всякім ділі й добрім слові.
1. А втім, молітеся, брати, за нас, щоб Господнє слово ширилося та прославлялося, як у вас, 2. і щоб ми визволилися від безпутніх та лукавих людей, бо не в усіх – віра. 3. Господь же вірний, і він вас зміцнить і збереже від злого. 4. Ми певні в Господі щодо вас, що те, що ми наказуємо вам, ви чините й далі будете чинити. 5. Господь же нехай направить серця ваші на любов Божу й на Христову терпеливість.
Євангеліє від Луки 13, 1-9.
1. Того ж часу прибули деякі й розповіли йому про галилеїв, яких кров Пилат змішав був з їхніми жертвами. 2. Озвавшись, він сказав їм:
– Гадаєте, що ті галилеї, тому що таке постраждали, були більші грішники, ніж усі галилеї? 3. Ні, кажу вам, але як не покаєтесь, усі загинете так само. 4. Або ті вісімнадцять, на яких упала силоамська башта і їх забила, гадаєте, що були більш винні від усіх мешканців Єрусалиму? 5. Ні, кажу вам, але як не покаєтесь, усі загинете так само.
6. І він розповів їм цю притчу:
Один чоловік мав смоковницю, посаджену в його винограднику. Прийшов він і став шукати на ній плода та не найшов. 7. Тоді він сказав до виноградаря: оце три роки, як я приходжу, шукаючи плода на цій смоковниці, і не находжу. Зрубай її: навіщо займає землю? 8. Той озвавсь до нього: пане, лиши її ще цей рік: я обкопаю навкруг неї і обкладу гноєм. 9. Може, що вродить нарік, а як ні, зрубаєш її.
10. Ісус навчав в одній з синагог у суботу. 11. Була ж там одна жінка, яку тримав дух у недузі вісімнадцять років: вона була скорчена й не могла ніяк випростатись. 12. Побачивши її, Ісус покликав її і промовив до неї:
– Жінко, ти вільна від твоєї недуги.
13. І поклав на неї руки, і вона зараз же випросталась, і почала прославляти Бога.
У світі відбувається надто багато речей, подій, яких не можемо уникнути або змінити. Особливо сумно, коли йдеться про війну, смерть, терпіння, нещасні випадки.
Люди і досі терплять муки за свою віру, за те, що називають себе християнами.
Трапляються катаклізми, через які гинуть безневинні.
Що вони винні? Часто можна почути таке запитання. Однак, “гадаєте, що ті галилеї, тому що таке постраждали, були більші грішники, ніж усі галилеї? Ні, кажу вам, але як не покаєтесь, усі загинете так само”.
Всі ми – спільнота, вчинки кожного з нас завжди мають значення не тільки для нас самих, але й для інших. Глобально ми дійсно мало що можемо, але у своєму житті – таки можемо немало.
Бути чуйним і вірити, просити Бога про особливий дар терпеливості – ось наше завдання. Від якого дуже багато залежить.
