Послання до Тита 1, 5 – 2, 1.
5. Тому я лишив тебе на Криті, щоб ти впорядкував до кінця те, що лишилось, і настановив по містах пресвітерів, як я був тобі заповідав: 6. тобто щоб кожен з них був бездоганний, чоловік однієї жінки, мав вірних дітей, що не були обвинувачені в розпусті чи були неслухняні. 7. Єпископ бо як Божий домоуправитель мусить бути бездоганний: незухвалий, негнівливий, не п’яниця, несварливий, нежадний до нечесної наживи, 8. але гостинний, добролюбивий, мудрий, справедливий, благочестивий, стриманий, 9. який дотримується правдивої науки згідно з навчанням, щоб був здібний і наставляти в здоровій науці, і противників переконувати.
10. Є бо їх чимало, отих непокірних, пустомовних та обманців, особливо з-між обрізаних. 11. Їм треба затулити рота; вони баламутять цілі сім’ї, навчаючи ради нечесної наживи, чого не треба. 12. Сказав один з них, власний пророк їхній: «критяни завжди брехливі, звірі погані, черева ледачі». 13. Свідоцтво це правдиве. Ось чому ти їх суворо картай, щоб були здорові у вірі, 14. щоб не вважали на байки юдейські, ні на приписи людей, які відвертаються від правди. 15. Для чистих усе чисте, а для зіпсованих та невірних, немає чистого нічого; у них зіпсовані і розум, і совість.
16. Твердять, що знають Бога, а ділами своїми відрікаються його, мерзенні й непокірні та до всякого доброго діла негодящі.
1. Ти ж говори, що личить здоровій науці.
Євангеліє від Луки 20, 9-18.
9. Далі сказав народові оцю притчу: Один чоловік насадив був виноградник, найняв його виноградарям і відійшов на довший час. 10. Та своєчасно послав він до виноградарів слугу, щоб ті дали йому частку з плодів виноградних; а виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим. 11. Знову послав він другого слугу, та вони й того, побивши й обезчестивши, відпустили з порожніми руками. 12. Послав ще й третього, та вони й цього, тяжко ранивши, прогнали. 13. Сказав тоді власник виноградника:
– Що мені робити ? Хіба послати мого улюбленого сина? Може, його пошанують.
14. Виноградарі ж, побачивши його, так почали міркувати між собою: це спадкоємець, убиймо його, і так спадщина буде наша. 15. І вивели його за виноградник і вбили.
16. Що, отже, зробить їм власник виноградника ? Прийде і вигубить тих виноградарів, і виноградник дасть іншим.
Почувши це, вони сказали:
– Нехай так не буде!
17. Ісус же глянув на них пильно й мовив:
– Що, отже, значить це писання:
Камінь, який відкинули будівничі,
став наріжним каменем?
18. Кожний, хто впаде на той камінь, розіб’ється; на кого ж він впаде, роздавить його.
Слова Ісусової притчі не втрачають актуальності і сьогодні, коли ми роздумуємо над тим, що діється у світі. Чи лише євреї, обраний народ, знехтували Божею волею і не змогли належно прийняти Христа у світі?
Чи і самі християни, для яких відкриті істини Небесного Царства, досі не готові приймати живого Христа?
Не можна бути “обгортковим” християнином. Бо якщо я – християнин, то Христос є моєю суттю, Його життя – життя мого тіла і душі через Пресвяту Євхаристію. Відвідини декількох богослужінь на рік не є знаком християнства.
Бути з Христом – це вибір свідомої жертви щодня.
