Послання до Галатів 1, 11–19.
11. Браття, сповіщаю вас, що Євангеліє, яке я вам проповідував, не від людей; 12. бож я його не прийняв, ні навчився від людини, а через об’явлення Ісуса Христа.
13. Ви чули про мою поведінку колись у юдействі, про те, як я жорстоко гонив Божу Церкву та руйнував її. 14. Я визначався серед багатьох ровесників з мого роду, бувши запеклим прихильником передань моїх предків. 15. Та коли той, хто вибрав мене вже від утроби матері моєї і покликав своєю благодаттю, зволив 16. об’явити в мені Сина свого, щоб я проповідував його між поганами, я негайно, ні з ким не радившись, 17. не пішов у Єрусалим до тих, що були апостолами передо мною, але пішов в Арабію і потім знову вернувся в Дамаск.
18. Три роки після того пішов я у Єрусалим відвідати Кифу і пробув у нього п’ятнадцять день. 19. Іншого ж з апостолів я не бачив, крім Якова, брата Господнього.
Євангеліє від Матея 2, 13–23
13. Як відійшли мудреці, ангел Господній з’явився вві сні Йосифові й каже:
– Устань, візьми дитятко і його матір, і втікай у Єгипет, і пробудь там, поки я тобі не скажу, бо Ірод розшукуватиме дитя, щоб його вбити.
14. Вставши Йосиф, узяв уночі дитятко та його матір і пішов у Єгипет, 15. де пробув до смерти Ірода, щоб збулося сказане Господом через пророка: з Єгипту я покликав мого сина.
16. Тоді Ірод, побачивши, що мудреці насміялись з нього, розлютився вельми й послав убити у Вифлеємі й по всій окрузі всіх дітей, що мали менше ніж два роки, згідно з часом, що пильно вивідав був від мудреців. 17. Тоді збулось те, що сказав був пророк Єремія:
18. В Рамі чути голос,
плач і тяжке ридання:
то Рахиль плаче за дітьми своїми
й не хоче, щоб її втішити, бо їх немає.
19. Як же вмер Ірод, ангел Господній з’явився вві сні Йосифові в Єгипті 20. і каже:
– Встань, візьми дитятко та його матір і вернися в ізраїльську землю, бо вмерли ті, що чигали на життя дитятка.
21. Устав він, узяв дитятко та його матір і прийшов в ізраїльську землю, 22. але почувши, що в Юдеї царює Архелай замість Ірода, батька свого, боявся іти туди. Попереджений же вві сні, він пішов у галилейські сторони 23. і, прибувши туди, оселився в місті, що зветься Назарет, щоб збулося сказане пророками, що Назорей назветься.
За рядками з писання про те, як Ірод знищив невинних немовлят чується материнський плач і сьогодні. Не може забутися фото вбитих дітей у школі в Сирії, яке не так давно облетіло соцмережі та новинні сайти. Вбивство дитини – це трагедія материнського серця і найлютіший вияв зла.
Ані Різдво, ані події, які його супроводжували, не є легендарною історію, про яку традиційно згадуємо. Народження Бога і Його боротьба зі злом триває й сьогодні.
Святкуючи Боже народження, згадаймо про всіх матерів, які впродовж історії і сьогодні терплять за своїх дітей. Особливо за нашу Небесну Матінку, якій так багато прийшлось пережити своїм люблячим Материнським серцем.
