Послання Апостола Якова 3, 11 – 4, 6.
11. Браття, хіба криниця з одного джерела б’є водою солодкою й гіркою? 12. Хіба смоківниця, брати мої, може родити оливки, або виноград родити смокви? Ні солонець не може дати води солодкої.
13. Коли хто мудрий і досвідчений між вами, нехай покаже гарною поведінкою свої діла в розумній лагідності. 14. Коли ж у вашім серці гірка заздрість та свари, не хваліться і не говоріть брехні проти правди. 15. Це не мудрість, що сходить з висоти, а земна, тілесна, диявольська; 16. бо де заздрість та чвари, там безлад і всяке лихо. 17. Мудрість же, що походить з висоти, найперше чиста, потім мирна, поблажлива, примирлива, повна милосердя та добрих плодів, безстороння, нелицемірна. 18. Плід праведности сіється в мирі тими, що мир чинять.
1. Звідки між вами війни, звідки суперечки? Хіба не звідси: з похотей ваших, які воюють у ваших членах? 2. Ви пристрасно жадаєте і не маєте. Ви убиваєте, завидуєте і не можете осягнути. Ви б’єтесь і воюєте. Ви не маєте, бо не просите. 3. Ви просите, та не одержуєте, бо зле просите, щоб розтратити на ваші втіхи. 4. Перелюбники! Хіба не знаєте, що любов цього світу – ворожнеча проти Бога? Хто, отже, хоче бути приятелем світу, стає ворогом Божим. 5. Чи може думаєте, що Писання даремно каже: «До заздрощів прагне дух, що живе у нас»? 6. І більша дається благодать, тому й сказано:
Бог противиться гордим,
смиренним же дає благодать.
Євангеліє від Марка 11, 23-26.
23. Сказав Господь своїм учням: Майте віру в Бога. Істинно кажу вам, що хто скаже цій горі: двигнись і кинься в море, та не сумніватиметься у своїм серці, але віруватиме, що станеться те, що каже, буде йому так. 24. Тому й кажу вам: усе, чого будете просити у молитві, віруйте, що одержите, і буде вам так. 25. І коли стоїте на молитві, прощайте, як маєте що проти кого-небудь, щоб і Отець ваш, який на небі, простив вам провини ваші. 26. Коли ж ви не простите, і Отець ваш, що на небі, не простить провин ваших.
Життя кожного з нас сповнене безліччю неймовірних можливостей – вже від перших спроб дихати, бачити, ходити, розмовляти.
Унікальність людини уже в тому, що сам Бог створює наші очі, руки, вибирає колір волосся. Так, це Його мудрість – комплектувати набори хромосом так, щоб усі ми були різні, але кожен – досконалий.
Життя на землі є можливістю удосконалення ще й духовного. Але чи можливе воно, коли ми заплутуємось у плетиві непомірних бажань та пристрастей.
Серед багатьох спокус заздрість є однією із найбільш небезпечних. Особливо, коли ми вчимося жити з нею так, щоб не помічати. Хтось придбав авто, комусь щастить із роботою, хтось виграв у лотерею, хтось ходить в дорогому одязі – і вже є причина неспокою. Загляньте глибше у себе, є причина для неспокою?
Із заздрістю складно боротись, однак треба добре розуміти її корінь. Заздрість – це, насамперед, нелюбов до себе і несприйняття себе. Я заздрю не тому, що хтось щось має, а тому, що я не маю – я недооцінюю себе.
Людина, яка розуміє, що вона є Божим обличчям для світу ніколи не дозволить заздрості проникати у своє життя. Бог обдаровує кожного, а якщо я чогось не маю? Значить, цього мені не треба або я не пильно прошу.
