Послання Апостола Якова 4, 7 – 5, 9.
7. Улюблені, коріться Богові; противтеся дияволові, і він утече від вас. 8. Наблизьтеся до Бога, і він наблизиться до вас. Освятіть серця, двоєдушники. 9. Гляньте на ваші злидні, сумуйте і плачте. Сміх ваш нехай обернеться у плач, а радість – у смуток. 10. Смиріться перед Господом, і він вас підійме.
11. Не обмовляйте, брати, один одного. Хто обмовляє або судить брата свого, той обмовляє закон і судить закон. Коли ж ти закон судиш, то ти не виконавець, а суддя закону. 12. Один лише законодавець і суддя, який може спасти й погубити. Ти ж хто такий, що судиш ближнього?
13. Нумо тепер ви, що говорите: сьогодні або завтра ми підемо в те місто й будемо там рік, і будемо там торгувати й гроші заробляти. 14. Ви, що не відаєте, що буде завтра! Яке бо життя ваше? Ви – пара, що з’являється на хвильку і зникає по тому. 15. Чому б вам радше не сказати: коли на те Господня воля, будемо жити і це чи те робити. 16. Тепер, ви хвалитеся вашими хвастощами. Усяка така хвальба погана. 17. Хто, отже, знає добро чинити і його не чинить – грішить.
1. Нумо, отже, багаті! Плачте, ридайте над злиднями, що вас спіткають. 2. Багатство ваше зігнило, одежу вашу міль з’їла. 3. Золото ваше та срібло зоржавіло, і їхня іржа буде проти вас свідчити і з’їсть, наче вогонь, ваше тіло. Ви назбирали собі скарбів за останніх днів. 4. Ось платня, що ви затримали у робітників, які жали ваші ниви, кричить, і голосіння женців дійшло до Господа сил. 5. Ви на землі розкошували та жили у розпусті, наситилися досхочу за дня різанини. 6. Ви засудили праведного й убили: він вам не противився.
7. Будьте, отже, брати, довготерпеливі аж до Господнього приходу. Ось хлібороб чекає терпеливо дорогоцінного плоду землі аж до дощів осінніх та весняних. 8. Терпіть і ви, скріпіть ваші серця, бо Господній прихід близький. 9. Не скаржтеся один на одного, брати, щоб вас не суджено. Ось суддя стоїть перед дверима.
Євангеліє від Марка 11, 27-33.
27. В той час прийшов Ісус у Єрусалим. І коли він ходив у храмі, підійшли до нього первосвященики, книжники та старші 28. й кажуть до нього:
– Якою владою чиниш це? Хто дав тобі владу це робити ?
29. Ісус відповів їм:
– Спитаю я вас одну річ; 30. дайте мені відповідь, і я скажу вам, якою владою я чиню. Іванове хрищення було з неба чи від людей? Відповіжте мені.
31. Вони почали міркувати між собою й говорити: як відповімо: з неба, – скаже: чому ж ви не повірили йому? 32. А скажемо: від людей, – боялися народу, бо всі вважали Івана за пророка. 33. І відповіли Ісусові:
– Не знаємо.
Ісус же сказав їм:
– І я вам не скажу, якою владою я це чиню.
Ти ж хто такий, що судиш ближнього?
Наші стосунки із ближнім – це завжди виклик. Щодня на настрій кожного з нас впливають різні фактори – люди аж надто мінлиі у своїх звичках. Відносини – це завжди хиткий зв’язок, який утримує лише постійна праця над собою, дослуховування до іншого, терпеливість та служіння.
Іноді на життєвій дорозі нам трапляються люди, яких несила терпіти навіть декілька хвилин. Але Господь чомусь їх приводить до нас? У чому ж справа? Може, Бог хоче сказати щось більше?
Спільнота – це не середовище однодумців, а коло людей, які чують одні одних більше, ніж себе або навіть всупереч своєму егоїзму.
Осуд – це сила, здатна зруйнувати навіть найміцніші будівлі взаємин, насамперед через те, що це є не що інше, як привласнення собі Божих обов’язків. Господева справа судити, бо Він законодавець, бо Він – Любов. Чи достатньо у нас любові, щоб судити про вчинки того, хто поруч, не до кінця розбираючись у всіх причинах його вибору?
