Друге послання до Tимотея 2, 11-19.
11. Сину Тимотею, вірне слово: Коли ми з Христом померли, з ним будемо й жити.
12. Коли терпимо, з ним будемо й царювати.
Коли його зрікаємося, і він нас зречеться.
13. Коли не віруємо, він зостається вірним, бо сам себе зректися не може.
14. Про це нагадуй, заклинаючи перед Богом, не сперечатися словами, бо то річ ні на що непотрібна, хібащо слухачам на руїну. 15. Старайся виявити себе перед Богом людиною випробуваною, робітником бездоганним, який добре настановляє слово правди. 16. Пустого марнослов’я уникай, бо воно дедалі більше провадить до безбожности, 17. і слово їхнє, немов пістряк, буде ширитися далі. 18. До них належить Іменей і Філіт, які відхилилися від правди, говорячи, що воскресіння вже було, і тим руйнують віру в деяких. 19. Однак тверда основа, яку поставив Бог, стоїть і має ось яку печатку: Господь знає своїх і «нехай відступить від неправди кожен, хто Господнє ім’я призиває».
Євангеліє від Луки 18, 2-8.
2. Сказав Господь притчу оцю:
В одному місті був один суддя, що не боявся Бога, ні людей не соромився. 3. Була ж одна вдова в тім місті, яка приходила до нього й говорила: оборони мене від мого супротивника. 4. Довго не хотів він, але згодом мовив сам до себе: хоч я Бога не боюся, і людей не соромлюся, 5. але тому, що ця вдова мені докучає, я її обороню, щоб вона не приходила безперестанку та не морочила мені голови.
6. Тут Господь додав:
7. – Слухайте, що несправедливий суддя каже. А хіба Бог не оборонить своїх вибраних, які до нього день і ніч голосять, і чи баритиметься до них? 8. Кажу вам: оборонить їх негайно. Тільки ж Син чоловічий, коли прийде, чи найде на землі віру?
Пустого марнослов’я уникай, бо воно дедалі більше провадить до безбожности
Мовчання таки буває золотом. Іноді змовчати дуже боляче, особливо коли тебе несправедливо звинувачують. Та людям буває важко щось довести, особливо, коли закриті їхні серця.
Саме тому моментами “відкритих сердець” варто користуватися з великою уважністю і не теревенити про що-небудь, а лише про щось, що будує, додає натнення, шукає виходи, приносить добру радість.
Євангеліє переповнене радістю. Бог любить нас, рятує і дає рецепти доброго, радісного життя. Та чи завжди ми ними користуємося?
Тільки ж Син чоловічий, коли прийде, чи найде на землі віру?
Бог відкритий до наших молитв, ми це знаємо. Але часто здається, що Він нас не чує. Ми просимо полегшень, вирішень, завершень чи початків. А вони все не надходять. І ми втрачаємо віру в те, що взагалі щось можна змінити, що життя може стати кращим.
Як навчитися бачити те, що Бог робить для нас? Відчути, що Він нас чує? Побачити своє житя Його очима?
Боже, тримай мене біля себе в час моїх випробувань! Амінь
