Друге послання апостола Петра 2, 9-22.
9. Улюблені, Господь знає, як визволяти побожних від спокуси, неправедних же, призначених для кари, тримати на день суду, 10. особливо тих, які лише шукають брудних похотей тіла і зневажають Господа.
Зухвалі та нахабні, вони не бояться кидати наклепи на величчя, 11. тоді як ангели, хоч силою й міццю більші, не виносять зневажливого суду на них перед Господом. 12. Вони, мов нерозумна тварина, що з природи на те й родиться, щоб її ловили й нищили; вони зневажають те, чого не розуміють, будуть знищені своїм же знищенням 13. і зазнають кари як відплати за їх несправедливість. Вони розкоші дня за щастя вважають; брудні й мерзенні, вони бавляться, обманюючи вас, навіть коли бенкетують з вами. 14. Очі в них повні перелюбу, і вони грішать безнастанно; вони приваблюють нестійкі душі; серце в них до зажерливости вправне, в тих дітей прокляття. 15. Вони, покинувши дорогу просту, заблудили, ідуть слідом за Валаамом, сином Беора, що милувався платнею неправедною, 16. і одержав докір за свій переступ: ослиця, німа, під’яремна, заговорила людським голосом і спинила безум пророка.
17. Вони – джерела безводні, хмари, якими гонить хуртовина; для них стоїть готовий чорний морок. 18. Вони верзуть пусті нісенітниці, розбещеними похотями тіла знову приваблюють людей, які ледве що втекли від тих, які проводять життя у блуді. 19. Вони обіцяють їм волю, самі раби зіпсуття; бо кожен стає рабом того, хто його переміг. 20. Бо коли ті, що, пізнавши Господа й Спаса нашого Ісуса Христа, втекли від погані світу і, знов обплутані нею, їй улягають, останнє їхнє гірше, ніж перше. 21. Ліпше було їм дороги справедливости не знати, ніж, пізнавши, відвернутися від переданої їм святої заповіді. 22. З ними сталось те, про що приповідка влучно каже: пес вернувся до своєї блювотини або: свиня, вимита, валяється у багні.
Перше послання апостола Павла до Коринтян 12, 7–11.
7. Браття, кожному дається виявлення Духа на спільну користь. 8. Іншому бо дається Духом слово мудрости; іншому тим же Духом – слово знання; 9. іншому – віра у тім самім Дусі; іншому – дар зцілення у тім єдинім Дусі; 10. іншому – сила творити чуда; іншому – дар пророкування; іншому – розпізнання духів; іншому – різні мови, іншому ж – тлумачення мов. 11. Та все це чинить один і той же Дух, що розділює кожному, як він хоче.
Євангеліє від Марка 13, 14-23.
Сказав Господь своїм учням:
14. Коли побачите мерзоту запустіння, що настане там, де їй не слід бути, – хто читає, хай розуміє! – тоді ті, що в Юдеї, нехай утікають у гори; 15. хто на покрівлі, нехай униз не сходить і не входить до хати, щоб узяти що із неї; 16. а хто у полі, нехай не вертається назад узяти одежу. 17. Горе вагітним і тим, що годуватимуть грудьми у той час. 18. Моліться, щоб це не сталося зимою. 19. Бо дні ті будуть таким лихом, якого не було від початку світу, який Бог сотворив, аж понині, і ніколи більше не буде. 20. І якби Господь не вкоротив тих днів, ніхто б не врятувався; але заради вибраних, яких вибрав, він укоротить ті дні.
21. І коли вам тоді хто скаже: ось тут Христос! Глянь, он там він! – Не вірте. 22. Постануть бо неправдиві месії та лжепророки й чинитимуть знаки та чуда, щоб, як можна, одурити вибраних. 23. Ви ж уважайте. Я сказав вам усе наперед.
Євангеліє від Івана 10, 9–16.
Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли:
9. Я – ворота. Хто ввійде через мене, спасеться. Він увійде, вийде і найде пасовисько. 10. Злодій не приходить, хіба щоб красти, вбивати, вигублювати. Я прийшов, щоб мали життя і мали його вповні. 11. Я – добрий пастир. Добрий пастир життя своє дав за овець. 12. Наймит, який не пастир і якому вівці не належать, бачить вовка, що надходить, і кидає вівці та біжить геть; і вовк хапає їх і розполохує. 13. Наймит же втікає, бо він наймит і не дбає про вівці. 14. Я – добрий пастир і знаю моїх, і мої мене знають. 15. Отець мій знає мене, і я знаю Отця; я життя моє кладу за мої вівці.
16. Ще й інші вівці маю, що не з цієї кошари; і їх мушу привести: вони почують мій голос, і буде одне стадо й один пастир.
______________
Вони… будуть знищені своїм же знищенням
Ми самі себе знищуємо, коли чинимо гріхи. Хвороби, біди, сварки – не беруться нізвідки. Ми їх накликаємо своїми вчинками чи своєю байдужістю до добра. Моральне завжди має вплив на фізичне, і це не тільки духовність, а й звичайна наука… А ворог не спить…
Щодня боротися за правду – чи це просто? Звісно що ні. Але якщо ми не будемо шукати правди й справедливості – то потонемо у злі, яке за замовчуванням дуже легко приходить.
Нема межі досконалості на землі. Коли ми доходимо до якогось рівня духовного зростання – все одно можемо дуже легко впасти, якщо зупинимося.
Все, що робить нас слабкими – нехай переміниться на нашу силу з Божою допомогою!
Вони почують мій голос
Ісус постійно кличе нас до правильного шляху. І Він каже, що всі цей голос почують – та чи всі захочуть піти за Ісусом? Голос Божий щодня лунає для нас, але як легко його відкинути, проігнорувати, полінуватися, збайдужіти, занедбати… Ми надіємося, що всі колись стануть “одним стадом”, та чи не випадаємо з цього стада ми, християни, коли з байдужістю ставимося до того дару віри, який вже маємо?
Якщо нам хочеться побути “загубленою овечкою”, втекти від усіх – то це лише тому, що ми, як малі діти, хочемо привернути до себе увагу Бога. Та забуваємо: ми Завжди під Його пильним оком! Нам не треба втікати, щоб бути поміченими, бо Божа любов – досконала.
Нехай кожен, кому бракує любові, відчує величезну любов Бога, яка заповнить теплом всі закутки серця! Амінь.
