Перше послання апостола Івана 4, 20 – 5, 21.
20. Улюблені, коли хто каже: я люблю Бога і ненавидить брата свого, той неправдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, той не може любити Бога, якого не бачить. 21. І таку ми заповідь одержали від нього: хто любить Бога, той нехай любить і брата свого.
1. Кожен, хто вірує, що Ісус є Христос, народився від Бога; і кожен, хто любить того, хто породив, любить і того, хто народився від нього. 2. З цього пізнаємо, що любимо дітей Божих, коли Бога любимо і заповіді його виконуємо. 3. Це бо любов до Бога: берегти його заповіді. Заповіді ж його нетяжкі. 4. Бо все, що народжується від Бога, перемагає світ. Ось перемога, що перемогла світ: віра наша. 5. А хто перемагає світ, як не той, хто вірує, що Ісус – Син Божий?
6. Це той, хто прийшов через воду й кров: Ісус Христос. І не тільки у воді, але у воді і в крові. І Дух свідчить, бо Дух – правда; 7. бо троє свідчать: 8. Дух, вода і кров, і ті троє – одно. 9. Коли приймаємо свідоцтво людське, свідоцтво Боже більше. Таке бо свідоцтво Боже, що він нам свідчить про Сина свого. 10. Хто вірує в Сина Божого, має в собі це свідоцтво. Хто не вірує в Бога, його робить неправдомовним, бо він не вірить свідоцтву, яким Бог свідчить про Сина свого. 11. І ось це свідоцтво: Бог дав нам життя вічне, і це життя – у його Сині. 12. Хто має Сина, життя має; хто ж Сина Божого не має, життя не має.
13. Це я вам написав, щоб знали, що маєте життя вічне, ви, що віруєте в ім’я Сина Божого. 14. І ось те довір’я, що ми маємо до нього: коли чого просимо за його волею, він вислухає нас. 15. І коли знаємо, що він вислухає нас, чого б ми не просили, знаємо, що одержуємо, що просили.
16. Коли хто бачить брата свого, що грішить гріхом не на смерть, нехай молиться, і він дасть йому життя, тому, що грішить не на смерть; бо є гріх, що веде до смерти, і я не за цей кажу, щоб молитися. 17. Всяка несправедливість – гріх, але є гріх, що не веде до смерти.
18. Знаємо, що кожен, хто народився від Бога, не грішить. Але хто родився від Бога, береже себе, і лукавий його не чіпає. 19. Знаємо, що ми від Бога і що ввесь світ лежить у владі лукавого. 20. Знаємо також, що Божий Син прийшов і дав нам розум, щоб ми Правдивого пізнали. Ми – у Правдивім, у його Сині Ісусі Христі. Він правдивий Бог і життя вічне.
__________
Євангеліє від Марка 15, 1-15.
1. В той час первосвященики вчинили нараду із старшими та книжниками – увесь синедріон. Зв’язавши Ісуса, вони повели й видали його Пилатові. 2. Пилат спитав його:
– Ти – цар юдейський?
Він у відповідь каже йому:
– Ти кажеш.
3. Первосвященики обвинувачували його багато. 4. І знову спитав його Пилат, кажучи:
– Не відповідаєш нічого? Дивись, скільки тебе обвинувачують.
5. Та Ісус нічого більше не відповідав, і Пилат дивувався.
6. На свято Пасхи він відпускав їм одного в’язня, якого вони просили. 7. А був один, що звався Варавва, ув’язнений з бунтівниками, які під час бунту вчинили були вбивство. 8. І народ, підійшовши, почав просити про те, що він робив їм за звичаєм. 9. Пилат відповів їм, кажучи:
– Хочете, щоб я вам відпустив царя юдейського?
10. Знав бо, що первосвященики видали його зі заздрощів. 11. Первосвященики ж підбурили народ, щоб він відпустив їм радше Варавву. 12. Пилат знову заговорив і сказав до них:
– Що мені робити з тим, якого ви звете царем юдейським ?
13. Ті знову закричали:
– Розпни його!
14. Пилат сказав до них:
– Яке зло вчинив він?
Та вони ще гірше кричали:
– Розпни його!
15. Тоді Пилат, бажаючи догодити юрбі, відпустив їх Варавву, Ісуса ж велів бичувати і видав на розп’яття.
__________
Яка містична й неймовірна історія нашого спасіння! Син самого Бога, охрестившись у Йордані, отримав прилюдне свідчення від Бога-Отця і Святого Духа про своє Божество. Після цього вчив людей жити у правді та любові, а тоді ці люди Його розіп’яли. Та Бог-Син знав, що так станеться і знав, на що йде, бо саме таким способом Він міг відкупити всі наші гріхи.
Після цього всього ми сумніваємося. Шукаємо собі богів деінде, шукаємо шляхів уникнути відповідальності за порушення Божих законів та надіємося, що чинячи прикрощі іншим, ставатимемо щасливими.
Коли ми помудріємо? Коли станемо вірними Тому, хто нас створив і врятував? Коли визнаємо Того, хто помер за нас, своїм справжнім Богом? Коли любитимемо інших хоча б тому, що вони теж є Божими дітьми?
