Друге послання апостола Івана 1, 1-13.
1. Старець – вибраній пані та її дітям, яких я люблю у правді, і не лиш я один, а й усі ті, що пізнали правду, 2. задля правди, що пробував в нас і буде повік з нами. 3. Нехай з нами буде благодать, милосердя і мир від Бога Отця та від Ісуса Христа, Отцевого Сина, у правді та в любові.
4. Я зрадів вельми, що найшов між дітьми твоїми таких, які живуть у правді за заповіддю, яку ми від Отця прийняли. 5. І тепер прошу тебе, пані, не щоб я тобі писав нову заповідь, але ту, що маємо від початку: любімо одні одних. 6. Любов же в тому, щоб жити за його заповідями. Це та заповідь, яку ви чули від початку: щоб ви в любові жили.
7. Багато бо обманців поширилось у світі, що не визнають Ісуса Христа, який прийшов у тілі. Кожний такий є обманець і антихрист. 8. Вважайте ж на себе, щоб не втратити того, над чим. працювали, а прийняли повну нагороду. 9. Кожен, хто забігає наперед і не тримається науки Христа, не має Бога. Хто ж пробуває в цій науці, має Отця і Сина. 10. Як хто до вас приходить і цієї науки не приносить, того до хати не приймайте і не вітайте. 11. Бо хто його вітає, бере участь у його лихих вчинках.
12. Чимало мав я до вас писати, та не хотів на папері й чорнилом, але надіюся прийти до вас і усно з вами поговорити, щоб радість ваша була повна.
13. Вітають тебе діти сестри твоєї вибраної.
__________
Євангеліє:
Євангеліє від Марка 15, 22; 25; 33-41.
22. В той час вояки, взявши Ісуса, повели його на місце Голготу, що значить Череп-місце.
25. Була ж третя година, коли розп’яли його.
33. А як настала шоста година, темрява наступила по всій землі аж до дев’ятої години. 34. О дев’ятій же годині Ісус скрикнув сильним голосом:
– Елої, Елої, лама савахтані? (що означає у перекладі: Боже мій, Боже мій! Чому покинув єси мене?)
35. Деякі з тих, що там стояли, почувши те, казали:
– Он, Іллю кличе!
36. Побіг один і, намочивши губку оцтом та настромивши на тростину, дав йому пити, кажучи:
– Чекайте, побачимо, чи прийде Ілля його зняти!
37. Ісус же, скрикнувши сильним голосом, віддав духа. 38. Тоді завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху аж донизу. 39. Сотник, що стояв проти нього, бачачи, що так віддав духа, сказав:
– Чоловік цей справді був Син Божий.
40. Були там і жінки, що дивилися здалека. Між ними була Марія Магдалина, Марія, мати Якова Молодшого та Йосифа, і Саломія, 41. що слідом за ним ходили і йому услуговували, як був він у Галилеї, та й багато інших, що з ним були прийшли в Єрусалим.
___________________
Ще маємо трохи часу до Великого посту, але Церква вже нагадує нам в уривках Святого Письма про мученицьку смерть Христа.
Буваєють у житті часи спокою й затишшя. Бувають бурхливі дні чи навіть тижні. Але в духовному житті повного спокою, на жаль чи на щастя, не буває. Щодня нам треба бути пильними до своєї душі і при спокусах пам’ятати, якою ціною ми відкуплені, а в смутку – згадувати, що після страждань буде Воскресіння.
Християнин має бути завжди готовий до радості й до горя, до розквіту і до смерті. І власне життя з покорою, як Божу волю. Коли ми дійсно відчуваємо, що живемо за Божими заповідями, але мучимося, страждаємо – отже, не за горами й радість, ще більша, ніж була до того, як із нами почалися неприємності. Адже Бог любить нас. І саме до нього, а як до Того, хто завжди поруч, хто найближчий, треба не лінуватися звертатися за підтримкою.
