З книги Буття 2, 20-3, 20
І дав чоловік назви всякій скотині, всякому птаству піднебесному і всякому звіреві польовому, але для чоловіка не знайшлося помочі, йому придатної. Тоді Господь Бог навів глибокий сон на чоловіка, і коли він заснув, узяв одне з його ребер і затулив те місце тілом. Потім з ребра, що його взяв від чоловіка, утворив Господь Бог жінку і привів її до чоловіка. І чоловік сказав: Це справді кість від моїх костей і тіло від мого тіла. Вона зватиметься жінкою, бо її взято від чоловіка. Так то полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки, і стануть вони одним тілом. А були вони обоє, чоловік і його жінка, нагі, та (одне одного) не соромилися. З усіх же польових звірів, що їх сотворив Господь Бог, найхитріший був змій. Він і сказав до жінки: Чи справді Господь Бог велів вам не їсти ні з якого дерева, що в саді? Жінка відповіла змієві: Нам дозволено їсти плоди з дерев, що в саді. Тільки плід з дерева, що посеред саду, Бог наказав нам: не їжте його, ані не доторкайтесь, а то помрете. І сказав змій до жінки: Ні, напевно не помрете! Бо знає Бог, що коли скуштуєте його, то відкриються у вас очі, і ви станете, як Бог, що знає добро й зло. Тож побачила жінка, що дерево було добре для поживи й гарне для очей і приманювало, щоб усе знати; і взяла з нього плід та й скуштувала й дала чоловікові, що був з нею, і він теж скуштував. Тоді відкрилися їм обом очі, й вони пізнали, що вони нагі; тим то позшивали смоківне листя і поробили собі пояси. Але почули вони луну від Господа Бога, що ходив собі садом під час денної прохолоди, і сховався чоловік із своєю жінкою від Господа Бога серед дерев саду. Тоді Господь Бог покликав чоловіка і спитав його: Де ти? Той відповів: Я чув твою луну у саді й злякався, бо я нагий, тож і сховався. Він же сказав: Хто тобі сказав, що ти нагий? Чи не їв ти з дерева, що я наказав тобі не їсти? Чоловік відповів: Жінка, яку ти дав мені, щоб була зо мною, дала мені з дерева, і я їв. Тоді Господь Бог сказав до жінки: Що ти це наробила? Жінка відповіла: Змій обманув мене, і я їла. Отож Господь Бог сказав до змія: За те, що ти вчинив це, будь проклятий з-поміж; усякої скотини та з-поміж усіх диких звірів. На череві твоїм будеш повзати і їстимеш землю по всі дні життя твого. Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися ввіп’ястися йому в п’яту. А жінці сказав: Помножу вельми болі твої і твою вагітність, в болях будеш народжувати дітей. І тягти буде тебе до твого чоловіка, а він буде панувати над тобою. Адамові ж сказав: За те, що ти послухав голос твоєї жінки і їв з дерева, з якого я наказав тобі не їсти, проклята земля через тебе. В тяжкім труді живитимешся з неї по всі дні життя твого. Терня й будяки буде вона тобі родити, і їстимеш польові рослини. В поті лиця твого їстимеш хліб твій, доки не вернешся в землю, що з неї тебе взято; бо ти є порох і вернешся в порох. Тоді Адам дав своїй жінці ім’я Ева, бо вона була мати всіх живих.
Приповідки 3, 19-34
Господь мудрістю заснував землю, | він розумом утвердив небо. Його знанням розсілися глибини, | і хмари скрапують росою. Мій сину! Бережи розум і обачність; | нехай не зникають з-перед очей у тебе, і вони будуть життям душі твоєї, | окрасою твоєї шиї. Тоді ходитимеш безпечно дорогою твоєю, | і нога твоя не спотикнеться. Коли сідатимеш, нічого не будеш боятися, | коли лягатимеш, сон твій буде солодкий. Не бійся ні переляку раптового, | ані напасти злих, коли нагряне, бо Господь буде безпекою твоєю | і збереже ногу твою від пастки. Не затримуй добра від того, кому воно належить, | коли рука твоя здоліє це зробити. Не кажи ближньому: “Йди геть, потім прийдеш, | дам узавтра”, – коли є у тебе щось. Не куй зла на твого ближнього, | коли він з тобою перебуває в довір’ї. Не сварися з чоловіком без причини, | якщо він тобі зла не заподіяв. Насильникові не завидуй, | не наслідуй його поведінки, бо розбещений для Господа осоружний, | з праведниками ж його дружба. Прокляття Господа в домі злого, | а житло праведника він благословляє. З насмішників Господь сміється, | покірним дає ласку.
_______________________
Людина покинула рай, коли не змогла більше відчувати себе вільною. Чоловік соромився своєї наготи, жінка стала залежною від свого чоловіка, природа вже не була прихильною до тих, хто у ній перебував, їжу потрібно було добувати та вирощувати у поті чола.
Та все ж Бог залишив нас на землі і поблагословив нас на життя тут. Ми можемо бути щасливі, якщо розум і обачність будуть нашими вірними супутниками.
Книга приповідок сьогодні каже нам бути щирими, зичливими, без причини не сваритися і не насміхатися з інших.
Справжній розум – не холодний і черствий. Справжній розум людини походить з Божого джерела і гармонійно поєднується з любов’ю до ближнього.
Тоді, коли Господь покличе нас, ми ніколи не боятимемося відгукнутися.
