Послання до Євреїв 4, 14 – 5, 6.
14. Браття, маючи, великого архиєрея, що пройшов небо, Ісуса, Божого Сина, тримаймося твердо віровизнання. 15. Бо ми не маємо такого архиєрея, який не міг би співчувати нашим недугам; він бо зазнав усього подібно, як і ми, крім гріха. 16. Приступім, отже, з довір’ям до престолу благодаті, щоб отримати милість і найти благодать для своєчасної помочі.
1. Кожен бо архиєрей, узятий з-між людей, настановляється для людей у справах Божих, щоб приносив дари та жертви за гріхи, 2. щоб міг співчувати нетямущим та тим, що заблудили, бо й сам він ввесь у немочах, 3. і тому має як за людей, так і за себе самого приносити жертви за гріхи. 4. Достоїнства ж цього ніхто не бере собі, але той, хто покликаний Богом, як Арон.
5. Так і Христос не сам собі присвоїв славу стати архиєреєм, бо вона від того, який до нього мовив:
Син мій єси,
я сьогодні родив тебе.
6. Як і на іншому місці каже:
Ти священик навіки
по чину Мелхиседека.
__________
Євангеліє від Марка 8, 34 – 9, 1.
Сказав Господь:
34. – Коли хто хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій та йде слідом за мною. 35. Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу мене ради та євангелія, той її спасе. 36. Яка бо користь людині здобути світ увесь і занапастити свою душу? 37. Що бо людина може дати взамін за власну душу? 38. Хто, отже, буде соромитися мене й моїх слів перед цим родом перелюбним та грішним, того буде соромитися Син чоловічий, коли прийде у славі Отця свого зі святими ангелами.
1. І сказав їм:
– Істинно кажу вам: є деякі з отут присутніх, що не зазнають смерти, аж поки не вздріють царства Божого, що прийде у могутності.
__________
Яка бо користь людині здобути світ увесь і занапастити свою душу?
Як часто ми кажемо цю фразу, коли хтось чинить беззаконня: “Невже він чи вона думає, що буде жити вічно?” Люди у непотрібних дрібницях шукають щастя і поволі занурюються в гріх, не бачачи, наскільки далеко вже зайшов цей процес.
Але ж ніби всі від дитинства знають про рай і пекло, про Небо, про вічне життя… Чи можна припустити, що люди, які не помічають своїх гріхів, просто не вірять у безсмертя своєї душі? Просто думають, що зі смертю їхнє самоусвідомлення й існування закінчиться, тож їхнє єдине завдання – отримати від життя якомога більше задоволення, а також накопичити якісь статки для дітей, внуків тощо?
Відповідь на це питання знайти непросто.. Але хотілося б вірити, що всі, хто все-таки відчувають, що Бог є, будуть дбати за свою душу більше, ніж за всі скарби світу.
