Послання до Євреїв 9, 24-28.
24. Браття, Христос бо ввійшов не в рукотворну святиню, яка була подобою правдивої, а в саме небо, щоб тепер явитися за нас перед лицем Божим. 25. Та й не на те увійшов він, щоб принести себе самого багато разів у жертву, як входить первосвященик щороку в святиню з чужою кров’ю; 26. інакше бо він був би мусів багато разів страждати від заснування світу. Тепер же він раз назавжди явився на кінці віків, щоб знищити гріх своєю жертвою. 27. І як призначено людям раз умерти, і потім суд, 28. так і Христос лиш раз мав себе принести, щоб узяти на себе гріхи багатьох; вдруге же не гріха ради, але для спасіння явиться тим, що очікують його.
Євангеліє від Марка 8, 27-31.
27. Одного разу пішов Ісус із учнями до сіл Кесарії Филипової і в дорозі питав учнів, кажучи до них:
– За кого мене мають люди?
28. Вони йому відповіли:
– Одні – за Івана Христителя, інші – за Іллю, ще інші – за одного із пророків.
29. –А ви, – спитав їх, – що кажете про мене: хто я?
Озвавсь Петро й каже до нього:
– Ти – Христос.
30. І він наказав їм гостро, щоб нікому не говорили про нього.
31. І почав навчати їх, що Синові чоловічому треба багато страждати, і старші, первосвященики та книжники відцураються його і його уб’ють, і він по трьох днях воскресне.
Ісус питається своїх учнів, за кого мають мене люди?
І учні відповідають, що по-різному. Чи не так і сьогодні?
Напередодні Великодня всі метушаться, щоб встигнути прибрати, прибратись. Але за кого ми маємо Христа, який іде на хрест? Чи не занадто поринаємо в обрядовість-звичаєвість замість того, щоб побути наодинці з Богом і своєю душею?
Жертва Спасителя на Голгофі кожному з нас зокрема дає неймовірний шанс на вічне життя. Застановляймось частіше над цим, щоб подякувати.
