Діяння Апостолів 2, 14-21.
14. В ті дні став Петро з одинадцятьма, підняв свій голос і так до них промовив:
– Мужі юдейські та всі ви, мешканці Єрусалиму! Нехай це буде вам відомим, і вислухайте моє слово: 15. люди ці не п’яні, як ви гадаєте, бо тільки третя година дня. 16. Але це те, що був сказав пророк Йоіл:
17. І станеться останніми днями, каже Бог,
я виллю мого Духа на всяке тіло.
Ваші сини й ваші дочки будуть пророкувати,
і ваші юнаки будуть бачити видіння,
і старшим вашим сни будуть снитись.
18. І на слуг моїх і на слугинь моїх
я цими днями виллю мого Духа, і вони будуть пророкувати.
19. І я дам чуда вгорі на небі,
і знаки внизу на землі:
кров, вогонь і кіптяву диму.
20. Сонце переміниться у темряву,
місяць у кров,
перш ніж настане день Господній, великий і славний.
21. І кожний, хто призве ім’я Господнє, спасеться.
Євангеліє від Луки 24, 12-35.
12. В той час Петро встав, побіг до гробу і, нахилившись, побачив лиш пов’язки; і вернувсь назад додому, дивуючися тому, що сталося.
13. Аж ось того самого дня двоє з них ішли в село, що звалось Емаус, шістдесят стадій від Єрусалиму, 14. і розмовляли між собою про те, що сталось. 15. Як вони розмовляли та сперечалися між собою, Ісус наблизився й ішов разом з ними, 16. але очі їм заступило і вони його не пізнали. 17. Він їх спитав:
– Що то за розмова, що ви, ідучи, ведете між собою, повні смутку?
18. Озвавсь тоді один з них, на ім’я Клеопа, і йому каже:
– Ти один, що мешкаєш у Єрусалимі, і не знаєш, що цими днями в ньому сталося ?
19. І він спитав їх:
– Що?
Вони йому сказали:
– Те, що сталося з Ісусом Назарянином, мужем, що був пророк, могутній ділом та словом перед Богом і всім народом, 20. та як наші первосвященики і князі видали його на засуд смертний і розп’яли. 21. А ми сподівались, що він той, хто має визволити Ізраїля. До того ж усього, ось третій день сьогодні, як це сталось. 22. Деякі з наших жінок, щоправда, нас здивували: вони пішли були ранесенько до гробу, 23. та, не найшовши його тіла, вернулись і нам оповіли, що бачили ангелів, які їм з’явились і сказали, що він живий. 24. Деякі ж з наших пішли до гробу й найшли так, як жінки сказали; але його вони не бачили.
25. Тоді він до них промовив:
– О нерозумні й заскорузлі серцем, щоб повірити всьому, що пророки були сповістили! 26. Хіба не треба було Христові таке страждати і так увійти у свою славу?
27. І почавши від Мойсея та від всіх пророків, він вияснював їм те, що в усім Писанні стояло про нього.
28. Коли вони наблизилися до села, куди йшли, Ісус удав, що хоче простувати далі. 29. Вони ж наполягали, кажучи:
– Зостанься з нами, бо вже вечоріє і день уже похилився.
Він увійшов, щоб зостатись. 30. І от як він був за столом з ними, взяв хліб, благословив і, розламавши його, дав їм. 31. Тоді відкрилися в них очі і вони його пізнали. Та він зник від них. 32. І казали вони один до одного:
– Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли він промовляв до нас у дорозі та вияснював нам Писання?
33. І негайно вони рушили й вернулися в Єрусалим, де найшли зібраних одинадцятьох і тих, що були з ними, 34. які їм сказали:
– Христос справді воскрес і з’явився Симонові.
35. І вони розповіли те, що сталося в дорозі і як вони його пізнали при ламанні хліба.
Учні ідуть настільки засмучені, що не пізнають Ісуса – горе, а також дивна новина про нібито воскресіння засліплюють їх. Людям складно повірити у неймовірне, бо заскорузлі серця, серця, не готові до чуда.
Однак Ісус вкотре розповідає і пояснює, а потім при ламанні хліба пізнають Його.
Так само і ми часто не пізнаємо живого Ісуса серед живих, носячись із різноманітними своїми уявленнями Бога. Однак Він терпеливо приходить до кожного, щоб вкотре пояснити і пригадати, а в Пресвятій Євхаристії виявити Своє Обличчя.
