Діяння Апостолів 4, 23-31
23. А як їх відпустили, вони прибули до своїх і розповіли, що первосвященики і старші до них сказали. 24. Ці, вислухавши, однодушно піднесли голос до Бога й сказали: «Владико! Ти створив небо і землю, і море, і все, що в них є. 25. Ти сказав Духом Святим через уста батька нашого Давида: Чого заметушилися погани й задумали народи марне? 26. Царі землі зібралися, і князі зійшлися докупи на Господа і на помазаника його. 27. Зійшлися бо справді у цім місті проти слуги твого святого Ісуса якого ти помазав, Ірод і Понтій Пилат з поганами й людьми ізраїльськими, 28.зробити те, що твоя всемогутність і мудрість уже наперед були постановили, щоб сталося. 29. І нині, Господи, споглянь на їхні погрози й дай твоїм слугам з повною сміливістю проповідувати твоє слово. 30. Простягни твою руку на вилікування, нехай стаються знаки і чудеса іменем святого слуги твого Ісуса.» 31. А як вони молилися, затряслось те місце, де вони зібралися, і всі сповнилися Святим Духом, і сміливо звіщали слово Боже.
Євангеліє від Івана 5, 24-30.
Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли:
24. Істинно, істинно кажу вам: хто слухає моє слово й вірує в того, хто послав мене, живе життям вічним і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя.
25. Істинно, істинно кажу вам: надходить час, ба вже й тепер він, коли померлі почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть. 26. Бо як Отець має життя у собі, так і Синові дав, щоб мав життя у собі, 27. і дав йому владу суд чинити, бо він – Син чоловічий. 28. Не дивуйтеся тому, бо надходить час, коли всі, що у гробах, почують його голос 29. і вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя, а ті, що чинили зло, на воскресіння суду. 30. Не можу я нічого діяти від себе самого; я суджу так, як чую, і суд мій справедливий, бо я шукаю не моєї волі, але волі того, хто послав мене.
____________
Слухати, чути і відчувати… Не так часто сьогодні, в шаленстві світу ці наші вміння, чи навіть дари Господні, використовуємо для того, щоб слухати, чути і відчувати тих, хто поруч нас, хто іноді надзвичайно потребує саме бути саме почутим і усвідомленим.
У довколишньому шумі та гомоні, де кожен щось говорить своє, націлене виключно на те, щоб виговоритися, губиться внутрішня людина і вміння співпереживати, розділяти, розуміти, співіснувати. Зрештою, втрачаємо навіть вміння побути сам-на-сам зі собою та спробувати поговорити з Тим, хто справді вміє і може допомогти, розрадити і зорієнтувати в павутині щоденної біганини.
Нині! Зупинися своїми думками, своїми відчуттями, своїм сприйняттям на Тому, хто завжди поруч. Почуй! І зумій відчути себе справжнього…
