Діяння Апостолів 12, 12-17.
12. В тих днях Петро, опритомнівши, пішов у дім Марії, матері Івана, що звався Марком, де багато зібралось і молилося. 13. Як він постукав у хвіртку брами, вийшла дівчина, на ім’я Рода, щоб послухати хто то; 14. і, пізнавши голос Петра, з радощів не відчинила брами, але вбігла й сповістила, що Петро стоїть при брамі. 15. Ті їй сказали:
– Ти не при умі!
Вона ж таки своє твердила. Тоді вони сказали:
– То його ангел.
16. А Петро стукав далі. Відчинили і, побачивши його, оторопіли. 17. Махнувши їм рукою, щоб мовчали, він докладно оповів їм, як Господь вивів його з в’язниці, і мовив:
– Оповістіть це Яковові і братам. І вийшовши, пішов в інше місце.
Євангеліє від Івана 8, 42-51.
42. Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли:
– Якби Бог був Отець ваш, ви б мене любили, бо я від Бога вийшов і прийшов; не від себе самого прийшов я, але він послав мене. 43. Чому ви не розумієте моєї мови? Бо ви не можете слухати мого слова. 44. Диявол – ваш батько, і ви хочете чинити волю батька вашого. Він був душогубець від початку і не тримався правди, бо правди нема в ньому: коли говорить брехню, зо свого говорить, бо він брехун і брехні батько. 45. Мені ж, що правду вам кажу, ви не вірите. 46. Хто з вас може обвинити мене у грісі? Чого, отже, коли кажу вам правду, ви мені не вірите? 47. Хто від Бога, слухав слова Божі. Ви тому не слухаєте, що не від Бога.
48. Озвались юдеї і сказали йому:
– Хіба не добре кажемо, що самарянин єси і біса маєш?
49. Відповів Ісус:
– Я не маю біса, але шаную Отця мого; ви ж зневажаєте мене. 50. Я не шукаю слави для себе; є, хто шукає й судить. 51. Істинно, істинно кажу вам: хто берегтиме моє слово, повіки не побачить смерть.
Бути на одній „хвилі“, в одному ціннісному вимірі, розуміти один одного з півслова. Як часто нам бракує таких людей поруч.
Кажуть, треба зуміти знайти, чи просто, щоб пощастило натрапити на свою половинку — споріднену душу. Та насправді, лише справжня любов здатна зріднити. Коли ті, хто поруч, не лише готові бути доповненням один одного, а просто по-іншому не уявляють своїх взаємин.
Вміти любити — по-справжньому, жертовно, з постійним зростанням у любові — величезний дарунок людям. Головне — зуміти усвідомити цей безмежний дар і зрозуміти, що кожен здатен його осягнути.
