Послання Апостола Павла до Римлян 7, 1-13.
1. Браття, говорю тим, які знають закон, – що закон панує над людиною, поки вона живе? 2. Отак і заміжня жінка, поки живе чоловік, зв’язана законом; коли ж помер чоловік, вона звільняється від закону чоловіка. 3. Тому, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелюбницею, якщо стане жінкою іншого чоловіка; коли ж чоловік помре, вона вільна від закону і не буде перелюбницею, якщо стане жінкою іншого чоловіка. 4. Так само й ви, мої брати, умерли для закону тілом Христовим, щоб належати іншому, воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові. 5. Бо, коли ми були в тілі, гріховні пристрасті, що під законом, діяли в членах наших, щоб приносити плід смерти. 6. Тепер же ми звільнені від закону, умерши для того, що нас тримало, немов в’язнів, щоб служити в обновленні духа, а не згідно зі старим законом.
7. Що ж скажемо? Що закон – гріх? Борони, Боже! Але я не знав гріха, як тільки через закон: бож я не знав би пожадливости, коли б закон не наказав: не пожадай. 8. Гріх же, взявши привід від заповіді, підняв у мені всяку пожадливість, бо без закону гріх мертвий. 9. І я колись жив без закону. Та коли прийшла заповідь, гріх ожив, 10. а я умер; так то заповідь, що мала б бути для мене життям, стала для мене смертю. 11. Бо гріх, узявши привід від заповіді, звів мене і вбив нею. 12. Але все ж таки закон святий, і заповідь свята, і праведна, і добра.
13. Значить, те, що добре, принесло мені смерть? Борони Боже! Але гріх, щоб показати себе, що він гріх, послуговуючись добром, завдав мені смерть, щоб гріх, завдяки заповіді, виявив свою надмірно грішну силу.
Євангеліє від Матея 9, 36 – 10, 8.
36. В тому часі Ісус, бачачи юрби народу, милосердився над ними, бо вони були стомлені і прибиті, немов вівці, що пастуха не мають.
37. Тоді він каже своїм учням:
– Жнива великі, та робітників мало. 38. Просіть, отже, господаря жнив, щоб вислав робітників на свої жнива.
1. Прикликавши своїх дванадцять учнів, Ісус дав їм владу над нечистими духами, щоб їх виганяли і лікували всяку хворобу й усяку неміч.
2. Ось імена дванадцятьох апостолів:
перший Симон, прозваний Петром, і Андрій, брат його;
Яків, син Заведея, та Іван, брат його;
3. Филип та Вартоломей;
Тома й Матей, митар;
Яків, син Алфея, і Тадей;
4. Симон Кананій та Юда Іскаріотський, що зрадив його.
5. Оцих дванадцятьох Ісус вислав і наказав їм:
У дорогу до поган не пускайтесь і в самарійські міста не заходьте. 6. Ідіть радше до погиблих овець дому Ізраїля.
7. Ідіть, проповідуйте, кажучи, що Царство небесне – близько. 8. Оздоровляйте недужих, воскрешайте мертвих, очищайте прокажених, бісів виганяйте.
Даром ви взяли – даром давайте.
Даром ви взяли – даром давайте.
Учні Ісуса ідуть до людей, щоб розпочати справу відкуплення. Однак вся їхня сила – дарунок, дарунок із любові Спасителя.
Бо Христос бачить, як багато тих, хто потребує допомоги, але мало тих, хто може надати її.
Найцінніше, що ми отримуємо, особливо в церкві, коли йдеться про душевний спокій, який знаходимо, є безкоштовним. Для цього треба лише нашого бажання та віри.
Як і колись апостоли, так зараз служителі в Церкві завжди готові допомогти, якщо ми їх попросимо. Бо вони володіють даром від Спасителя. Довіряймо!
