Послання Апостола Павла до Римлян 6, 11–17.
11. Браття, вважайте себе мертвими для гріха, а живими для Бога в Христі Ісусі.
12. Нехай, отже, не панує гріх у смертнім вашім тілі, щоб вам коритися його пожадливостям, 13. і не видавайте членів ваших гріхові як зброю неправедности, але воздайте себе Богові, як ожилих із мертвих, і члени ваші як зброю праведности. 14. Бо гріх не буде більш над вами панувати, тому що ви не під законом, а під ласкою.
15. Що ж, чи будемо грішити, бо ми не під законом, але під ласкою? О ні! 16. Хіба не знаєте, що ви слуги того, кому себе віддаєте як слуг на послух, кого слухаєтеся: чи то гріха – на смерть, чи то послуху – на праведність? 17. Та дяка Богові, що ви, бувши колись слугами гріха, з усього серця послухалися тієї науки, якої вас навчили.
Євангеліє від Матея 8, 14–23.
14. В той час, коли прийшов Ісус до Петра в хату, побачив його тещу, що лежала в гарячці. 15. Він доторкнувсь до її руки, і гарячка її покинула, і вона встала, і услуговувала йому.
16. І як настав вечір, принесли до нього багато біснуватих, і він словом вигнав духів і зцілив усіх недужих, 17. щоб збулося сказане пророком Ісаєю: він узяв наші недуги й поніс наші хвороби.
18. Побачивши силу народу навколо себе, Ісус велів відплисти на другий бік. 19. І приступив один книжник та сказав до нього:
– Учителю, куди б ти не пішов, я піду за тобою.
20. Ісус каже до нього:
– Лисиці мають нори і птиці небесні – гнізда, а Син чоловічий не має де голови прихилити.
21. Другий з учнів сказав до нього:
– Господи, дозволь мені піти спершу поховати мого батька.
22. Ісус сказав до нього:
Іди за мною і зостав мертвим ховати своїх мертвих.
23. Як він увійшов до човна, слідом за ним увійшли його учні.
Ті, хто в постійних пошуках пригод, переконані, що в житті треба спробувати все, інакше для чого взагалі жити. Сприймаючи своє перебування тут, на Землі, лише як пригоду, від якої треба по повній взяти все, навіть не замислюються, а що далі…
Кажуть, що життя треба прожити так, щоб мати, що згадати потім, коли сил для шаленства не буде. Та врешті, в постійному пошуку себе, свого „місця під сонцем“, забувають, що над ними Бог і вони треба було перш за все шукати діалогу та порозуміння з Ним.
