Послання Апостола Павла до Римлян 12, 4–5; 15–21.
4. Браття, як в одному тілі маємо багато членів і всі члени не виконують ту саму роботу, 5. отак і ми численні – одне в Христі тіло, кожен – один одному член.
15. Радуйтеся з тими, що радуються; плачте з тими, що плачуть. 16. Між собою будьте однієї думки, про високе не мудруйте, але до скромного нахиляйтеся; не будьте мудрі самі перед собою. 17. Нікому злом за зло не віддавайте; дбайте перед усіма людьми про добро. 18. Коли можливо, оскільки це від вас залежить, будьте з усіма людьми в мирі. 19. Самих себе не відомщайте, любі, але дайте місце гніву Божому, написано бо: мені належить помста, я відплачу, каже Господь. 20. Але коли твій ворог голодує, нагодуй його; і коли має спрагу, напій його, бо, роблячи це, ти нагромаджуєш йому на голову розпалене вугілля. 21. Не дозволь, щоб зло тебе перемогло, але перемагай зло добром.
Євангеліє від Матея 12, 9–13.
9. Одного разу увійшов Ісус у юдейську синагогу. 10. А був там чоловік з сухою рукою. І вони, щоб обвинуватити його, спитали, кажучи:
– Чи можна зціляти в суботу?
11. Він сказав до них:
– Чи є який між вами, що, маючи одну вівцю, не візьме її і не витягне, коли вона впаде в суботу в яму? 12. А скільки ж чоловік над вівцю вартніший! Тим то і в суботу можна добро чинити.
13. Тоді сказав до чоловіка:
– Простягни твою руку!
Простягнув той, і вона стала здорова, як і друга.
******
Рм. 12, 4–5, 15–21. «Як в одному тілі маємо багато членів, і всі члени не виконують тої самої роботи, отак і ми: численні – одне в Христі тіло, кожен один одному член»
Погляньмо на людське тіло, на будь–який із членів цього тіла, і ми можемо зауважити, що всі вони служать один одному, всі вони потребують один одного. Одне, що самодостатнє в організмі, однак, саме це руйнує весь організм – ракова клітка. Вона не потребує інших. Вона живе сама для себе і через це руйнує і вбиває організм. Усі ж справжні члени тіла живуть і служать одні одним. Так мало б бути і в Церкві Христовій. Ми мали б служити одні для одних різними нашими знаннями, вміннями і дарами, які маємо від Бога. Ніщо так не тішить нашого Господа, як наше бажання і намагання служити іншим членам Божої родини – членам Христової Церкви!
Мт. 12, 9–13. «Чи можна зціляти в суботу?»
Господь залишає вибраному народові свої заповіді, третя з яких – сьомий день святкувати. Це значить, що цей день належить Богові. Але народ так захоплюється виконанням приписів щодо цього дня, що забуває, кому він присвячений. Внаслідок цього людина часто забувала про іншу особу, яка сотворена на образ і подобу Бога, – конкретну Божу людину, що потребує її допомоги, часом у цей сьомий день. Господь творить чудеса зцілення в суботу, аби показати велику вартість людини, навчити нас, наскільки важливо цінувати інших людей, бачити в них образ Божий. Можливо, цей образ потьмарився з часом, може, він зранений, у декому він затерся, але в кожній людині є цей образ Божий. Кожна людина є цінною в очах Бога. Господь віддав своє життя за кожну людину. Важливо цінувати кожну особу, бо за неї Бог приніс таку велику жертву – свого Сина!
Владика Венедикт (Алексійчук)
