Перше Послання Апостола Павла до Корінтян 14, 26-40.
26. Браття, коли сходитеся, і кожний має чи то пісню, чи навчання, чи то об’явлення, чи то мову, чи то пояснення – все хай буде для збудування. 27. Коли хто говорить мовами, нехай їх буде двоє, а щонайбільше троє, і нехай один поясняє, і то по черзі. 28. Коли ж нема, хто міг би пояснити, нехай мовчить у Церкві, нехай собі й Богові говорить. 29. Щождо пророків, нехай два чи три говорять, інші ж хай уважають. 30. Коли ж кому з присутніх дано об’явлення, хай мовчить перший. 31. Бо всі ви можете один за одним пророкувати, щоб усі навчались й утішались. 32. Духи пророків коряться пророкам, 33. бо Бог є Бог не безладу, а миру.
Жінки, як у всіх Церквах святих, 34. нехай мовчать, їм бо не дозволено говорити; нехай будуть у покорі, як і закон говорить. 35. А коли хочуть чого навчитися, хай спитають удома своїх чоловіків, бо непристойно в церкві жінці говорити. 36. Хіба від вас вийшло слово Боже? Хіба до вас одних прибуло?
37. Якже кому здається, що він пророк або має який духовний дар, хай розуміє, що те, що пишу – заповідь Господня. 38. Коли ж хто її не визнає, того не визнавайте.
39. Тому, брати мої, хай вашим прагненням буде пророкувати, і говорити мовами не бороніте, 40. але все нехай діється пристойно і доладно.
__________
Євангеліє від Матея 21, 12-14; 17-20.
12. В той час Ісус увійшов у храм і вигнав усіх, що продавали й купували в храмі; перевернув столи міняйлів і ослони тих. що продавали голубів, 13. і сказав їм:
– Написано: дім мій домом молитви буде зватись; ви ж чините з нього печеру розбійників.
14. І підійшли до нього в храмі сліпі та кульгаві, і він зцілив їх.
17. І покинувши їх, вийшов з міста у Витанію і там заночував.
18. Уранці, вертаючись до міста, він зголоднів. 19. Побачивши край дороги смоковницю, він підійшов до неї, та не найшов на ній нічого, крім самого листя, і сказав до неї:
– Нехай повік не буде з тебе плоду!
20. І негайно же смоковниця всохла. Побачивши це, учні здивувались і говорили:
– Як це смоковниця в одну мить засохла?
__________
Все хай буде для збудування
Коли ми прислухаємося до голосу нашого сумління, часто можемо впевнено відчути, чи те, що ми робимо, кажемо, сприймаємо, маємо намір здійснити, – будує або руйнує.
Наші таланти Бог нам дав точно не для деструктиву. Але скільки кмітливих людей застосовують всі свої вміння, щоб зробити якісь “махінації”! Талановито крадуть, обманюють, обмовляють, зваблюють, надихають на злочини…
Ось що кожен з нас має себе запитати: “Які мої найбільші таланти і як я маю їх застосувати, щоб з цього вийшло щось прекрасне?”.
Не найшов на ній нічого, крім самого листя
Якщо б Бог саме сьогодні, саме зараз зазирнув у мою душу, що б він там побачив? Зовні з нами все може бути гаразд, а плоду для Бога – може й не бути.. Живемо собі з дня на день, ходимо на роботу чи навчання, їмо, спимо, а все – без сенсу, хоч і гарно виглядаємо.
Наше життя буває схожим на постійне приготування до чогось, але ж якщо ми будемо лише планувати, то що з нами відбуватиметься саме в цю мить? Де ми будемо тепер? Чим ми живемо саме зараз, над яким плодом працюємо, який зможемо показати Богові?
Відкладати свої таланти, мрії на потім, на “пенсію” – не можна. Бо саме зараз – та мить, коли ми можемо здійснити їх.
