Друге Послання Апостола Павла до Корінтян 2, 4-15.
4. Браття, моя радість, радість усіх вас. З великого бо горя та туги серця писав я вам, і крізь ревні сльози, не щоб ви сумували, але щоб знали мою любов до вас надмірну.
5. Коли ж хто засмутив, не мене засмутив, але – щоб не перебільшувати – трохи вас усіх. 6. Досить такому тієї кари, яку наклала більшість; 7. так що, навпаки краще вам простити та втішити його, щоб надто великий смуток не зламав його. 8. Тому благаю вас: покажіть йому любов. 9. На те бо я і написав вам, щоб випробувати вас, чи ви слухняні в усьому. 10. Кому, отже, прощаєте, то і я прощаю; бо коли я простив, оскільки мав я щось прощати, то ради вас зробив те перед лицем Христовим, 11. щоб нам не впасти жертвою сатани, бо каверзи його нам відомі добре.
12. Прибув ото я в Троаду, щоб проповідувати Євангеліє Христове, та хоч двері були мені відчинені в Господі, 13. я не мав спокою для свого духа, бо не найшов там Тита, брата мого, і, попрощавшись з ними, пішов у Македонію.
14. Богові ж дяка, який завжди дає нам брати участь у його побідоноснім ході у Христі і через нас на кожному місці виливає запах свого знання. 15. Бо ми для Бога – пахощі Христові серед тих, що спасаються, і серед тих, що гинуть.
Перше Послання Апостола Павла до Корінтян 1, 18 – 2, 2.
18. Браття, слово про хрест – глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа. 19. Писано бо:
Знищу мудрість мудрих,
і розум розумних зведу нінащо.
20. Де мудрий? Де учений? Де дослідувач віку цього? Хіба Бог не зробив дурною мудрість цього світу? 21. А що світ своєю мудрістю не пізнав Бога в Божій мудрості, Богові угодно було спасти віруючих глупотою проповіді. 22. Коли юдеї вимагають знаків, а греки шукають мудрости, 23. ми проповідуємо Христа розп’ятого – ганьбу для юдеїв і глупоту для поган, 24. але для тих, що покликані – чи юдеїв, чи греків – Христа, Божу силу і Божу мудрість. 25. Бо що глупе у Бога – мудріше від людської мудрости і що немічне у Бога – сильніше від людської сили.
26. Гляньте, брати, на звання ваше: небагато мудрих тілом, небагато сильних, небагато благородних; 27. але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і безсильне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильних, 28. і незначне світу та погорджене Бог вибрав, і те, чого не було, щоб знівечити те, що було, 29. щоб жадне тіло не величалося перед Богом. 30. Ним, отже, ви у Христі Ісусі, який став нам мудрістю від Бога і оправданням, і освяченням, відкупленням, 31. щоб було, як написано: Хто хвалиться, нехай у Господі хвалиться.
1. Та я, коли прийшов до вас, брати, не прийшов звіщати вам свідоцтво Боже високомовними словами чи мудрістю. 2. Ні! Я постановив не знати нічого іншого між вами, як тільки Ісуса Христа, і то розп’ятого.
Євангеліє від Матея 23, 13-22.
Сказав Господь юдеям, що до нього прийшли:
13. Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що людям замикаєте царство небесне! Самі не входите й не дозволяєте ввійти тим, які бажали б увійти.
14. Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що поїдаєте доми вдовиць і на показ довго молитесь; тим ще тяжчий приймете засуд.
15. Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що проходите море й землю, щоб придбати одного новонаверненого, і коли найдете, робите його удвоє більше, ніж ви, гідним пекла.
16. Горе вам, сліпі проводирі, що кажете: хто кленеться храмом, це – нічого; а хто кленеться золотом храму, той винуватий. 17. Нерозумні й сліпі! Що більше – золото чи храм, який освячує золото? 18. І хто кленеться жертовником, це – нічого; хто ж кленеться даром, що на ньому, той винуватий. 19. Сліпі! Що більше? Дар чи жертовник, який освячує дар? 20. Хто кленеться жертовником, той кленеться ним і всім тим, що на ньому. 21. І хто кленеться Храмом, той кленеться ним і Тим, хто живе в ньому. 22. І хто кленеться небом, той кленеться Божим престолом і Тим, хто сидить на ньому.
Євангеліє від Йоана 19, 6-11, 13-20, 25-28, 30-35.
В той час первосвященики і старші зібрали раду на Ісуса, щоб його вбити, і привели його до Пилата, кажучи:
6. Візьми і розпни його!
Каже їм Пилат:
– Візьміть його ви й розіпніть, бо я ніякої вини не находжу в ньому.
7. Юдеї йому відповіли:
– У нас є закон, і за законом він мусить умерти, бо він зробив себе Сином Божим.
8. Як Пилат почув те слово, налякався ще більше. 9. Вернувся він ще раз у Преторію й каже Ісусові:
– Звідкіля ти?
Ісус не дав йому одвіту.
10. Каже йому Пилат:
– Зі мною не розмовляєш? Хіба не знаєш, що я маю владу відпустити тебе, і маю владу розп’яти тебе?
11. Відповів Ісус:
– Ти не мав би наді мною ніякої влади, якби тобі не було дано згори. Тому, хто мене тобі видав, має більший гріх.
13. Пилат, почувши те слово, вивів Ісуса і сів на судилищі, на місці, що зветься Літостротон, по-єврейськи – Гаввата. 14. А був то день, коли приготовляли Пасху, близько шостої години. І каже до юдеїв:
– Ось цар ваш.
15. Ті закричали:
– Геть! Геть із ним! Розпни його!
Пилат каже їм:
– Царя вашого розп’яти?
Первосвященики відповіли:
– Нема у нас царя, крім кесаря!
16. І видав його їм на розп’яття.
17. Взяли вони Ісуса; і несучи свій хрест, він вийшов на місце, зване Череп, по-єврейськи Голгота. 18. Там його розп’яли і з ним двох інших з одного й з другого боку, Ісуса ж посередині. 19. Пилат велів зробити напис і прибити на хресті. Написано було: «Ісус Назарянин цар юдейський». 20. Багато з юдеїв читали той напис, бо місце, де був розп’ятий Ісус, було близько міста. Писано було по-єврейськи, по-грецьки і по-римськи.
25. При хресті Ісуса стояли його мати, сестра його матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина. 26. Коли Ісус побачив матір і учня, якого він любив, що стояв біля неї, сказав до матері:
– Жено, ось син твій.
27. Потім каже до учня:
– Ось мати твоя.
І від тієї хвилини учень узяв її до себе.
28. По тому Ісус, знаючи, що все совершилось, щоб збулося Писання, мовив:
– Жажду.
30. Скуштувавши оцту, Ісус сказав:
– Совершилось.
І схиливши голову, віддав духа.
31. Тому що то була п’ятниця та щоб тіла не лишилися в суботу на хресті, бо був Великдень тієї суботи, юдеї просили Пилата, щоб переламали їм голінки і їх зняли. 32. Вояки прийшли й переламали голінки першому і другому, що були з ним розп’яті. 33. Та коли приступили до Ісуса і побачили, що він уже помер, голінок йому не ламали, 34. але один з вояків проколов йому списом бік і зараз же потекла кров і вода.
35. І той, який бачив, свідчить те, і свідчення його правдиве; і він знає, що говорить правду, щоб ви теж увірували.
2 Кр. 2, 10: “Кому, отже, прощаєте, то і я прощаю; бо коли я простив, оскільки мав я щось прощати, то ради вас зробив те перед лицем Христовим”
Вміння пробачати — мабуть, одне з найскладніших наших умінь. Але також і одне з найкорисніших. Адже, що справді пробачити, треба докласти чимало зусиль і праці над собою, бо треба побороти самолюбство, гординю і виплекати смирення. Бо ж мало пробачити, а треба ще й зуміти полюбити того, хто міг завдати болю.
Господь полюбив кожного з нас, незважаючи на наші слабкості, недосконалість, нашу гріховність. І щоразу, чинячи зле, ми ображаємо передовсім Його. І не далеко не завжди навіть просимо вибачення за те, що зробили. Та Він продовжує нас любити. Саме вміти любити так, щоб показати ближньому, світ крізь призму цієї любові й має бути основною нашої сутності.
