Послання Апостола Павла до Євреїв 3, 1-4.
1. Браття святі, учасники небесного покликання, вважайте на апостола й архиерея, якого ми визнаємо вірою, Ісуса, 2. вірного тому, хто його настановив, як був Мойсей у всім його домі. 3. Бо він удостоївся остільки вищої слави понад Мойсея, оскільки більшу честь має будівничий, ніж будинок. 4. Усякий бо дім хтось, будує, той же, що збудував усе – Бог.
Євангеліє від Матея 16, 13-19.
13. В той час, прийшовши в околицю Филипової Кесарії, Ісус спитав своїх учнів:
– За кого мають люди Сина чоловічого?
14. Ті відповіли:
– Одні за Івана Христителя, інші за Іллю, ще інші за Єремію або одного з пророків.
15. – На вашу ж думку, – каже до них, – хто я?
16. Озвався Симон Петро і заявляє:
– Ти – Христос, Син Бога живого.
17. У відповідь Ісус сказав до нього:
– Щасливий ти, Симоне, сину Йони, бо не тіло й кров це тобі відкрили, а Отець мій небесний. 18. Тож і я тобі заявляю, що ти – Петро-Скеля і на цій скелі збудую мою Церкву й адові ворота її не подолають. 19. Я дам тобі ключі царства небесного, і що ти зв’яжеш на землі, буде зв’язане на небі; і те, що ти розв’яжеш на землі, буде розв’язане на небі.
У наш час люди нерідко сумніваються в тому, чи варто ходити до церкви для загальної молитви, якщо можна помолитися вдома. А скільки закидів лунають церкві та священикам за історичні факти, такі, як інквізиція чи хрестові походи.
Так, звісно, всі ці події відбувались і за вкрай неоднозначних умов. І зараз у церкві багато людей, які помиляються. Однак чи повинно це мені затьмарювати моє розуміння ролі Церкви?
Церква – інституція, яка існує вже більше 2 тисяч років. Невже щось, створене людиною, може існувати так довго? Імперії розпадаються, а Церква стоїть.
Церква – це не лише інституція, це спільнота, заснована на любові і вірі, які не проминають. І моя участь в житті Церкви – це насамперед вияв моєї віри у Христову присутність, зокрема під час найважливіших спільнотних діях таких, як Літургія, Святі Тайни.
Церква – це не інстанція, без якої можна обійтись, це дім, який варто робити щораз кращим. Бо хто винен, якщо у нашому домі неприбрано, розбиті стіни чи двері, понамуровані перегородки? Ми – відповідальні як за свою душу, так і за церковгу спільноту.
