Послання Апостола Павла до Филип’ян 1, 12-20.
12. Браття, бажаю, щоб ви знали, що те, що мені сталося, вийшло радше на користь євангелія, 13. бож вістка, що я у кайданах за Христа, стала відома в цілій преторії та й усім іншим; 14. і більшість братів, яким мої кайдани додали сміливости в Господі, ще більш набрались відваги безстрашно возвіщати слово Боже. 15. Деякі, щоправда, проповідують Христа із заздрощів та суперництва, а деякі з доброї волі. 16. Ці – з любови, знаючи, що я тут поставлений на оборону євангелія, 17. а інші, з заздрощів, звіщають Христа нещиро, гадаючи додати тягару моїм кайданам. 18. Та що ж? Все таки, чи про людське око, чи по правді, Христос проповідується, і я тому радий. і буду радіти. 19. Знаю бо, що це для мене вийде на спасіння завдяки вашим молитвам та помочі Духа Ісуса Христа, 20. згідно з моїм сильним очікуванням і надією, що не буду осоромлений ні в чому, а, навпаки, я цілком певний, що нині, як і завжди, Христос буде возвеличений у моїм тілі чи то моїм життям, чи смертю.
Друге Послання Апостола Павла до Корінтян 4, 6-15.
6. Браття, Бог, який сказав: нехай із темряви світло засяє, освітлив серця наші, щоб у них сяяло знання Божої слави, що на лиці Ісуса Христа.
7. Ми маємо цей скарб у глиняних посудинах, щоб було видно, що велич сили є від Бога, а не від нас. 8. Нас тиснуть звідусіль, але ми не пригноблені; ми в труднощах, та ми не втрачаємо надії; 9. нас гонять, та ми не покинуті; ми повалені, та не погублені. 10. Увесь час носимо в тілі смерть Ісуса, щоб і життя Ісуса в нашім житті було явним. 11. Нас бо ввесь час живими віддають на смерть задля Ісуса, щоб і життя Ісуса було явним у нашім смертнім тілі. 12. І так смерть діє в нас, а життя у вас. 13. Та маючи той самий дух віри, про який написано: Я вірував, тому й говорив, і ми віруємо, тому й говоримо; 14. бо знаємо, що той, хто воскресив Господа Ісуса, воскресить і нас з Ісусом і поставить з вами побіч себе. 15. Бо все це ради вас, щоб благодать, множачись через багатьох збагатила дяку на славу Божу.
Яким неймовірним є порівнянням людини до світла у глиняній посудині: неспівмірні – обмежене із безмежним сходяться в людині, сила світла і обшири глиняного вмістилища.
Саме так співвідноситься душа з тілом.
Однак саме тіло – видиме і в реальних буднях воно часто стає “важливішим” за душевні справи, бо їх не так легко простежувати, як тілесні.
Ніхто з нас не хоче ходити у брудному пальті чи сорочці, однак хто щодня не хоче виходити з дому, не перевіривши, чи чисто у мене в серці?
Однак, як би ми не хотіла зупиняти, вповільнювати час – він невпинний, бо життя на землі – не самоціль, але місія.
Пам’ятаймо!
