Послання Апостола Павла до Филип’ян 2, 12-16.
12. Браття, як ви завжди були слухняні, працюйте над спасінням вашим у страсі та трепеті, не лише коли я присутній, але ще більше тепер, коли я відсутній. 13. Бо то Бог діє у вас і хотіння і діяння ва своїм благоволінням. 14. Усе робіть без нарікання і мудрування, 15. щоб ви були бездоганні й щирі, непорочні діти Божі серед лукавого й розбещеного роду, серед якого ви сяєте, немов світила у світі, 16. зберігаючи слово життя, на похвалу мені в день Христа, що я біг недарма і трудився немарно.
Євангеліє від Луки 6, 24-30.
Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли:
24. Горе вам, багатим, бо ви одержали втіху вашу.
25. Горе вам, що ситі нині,
бо будете голодувати.
Горе вам, що смієтеся нині,
бо будете ридати й сумувати.
26. Горе вам, коли про вас усі люди будуть добре говорити.
Так само бо батьки їхні поводилися з ложними пророками.
27. А вам, що слухаєте, кажу: любіть ворогів ваших, добро чиніте тим, які вас ненавидять, 28. благословляйте тих, які вас проклинають, моліться за тих, що вас зневажають. 29. Тому, хто б’є тебе в одну щоку, підстав і другу; хто ж бере в тебе свиту, не борони й одежі. 30. Дай кожному, хто тебе просить; хто бере що твоє, не допоминайся.
Чого вчить нас Ісус? Всі ці поради, хіба вони не для невдах? Бог хоче бачити нас лузерами?
Як найчастіше виховує світ: вдарили – дай здачу, пильнуй свого, дбай про себе насамперед.
Насправді християнину ніхто не обіцяв комфортного добробуту на землі, Ісус прийшов і прожив життя зразкове для тих, хто захоче йти за Ним.
Але ж у чому тут, власне, суть?
А сенс – у Любові, єдиному справжньому покликанню кожного з нас тут, на землі. Бо лише проходячи крізь жорна випробувань земного життя, людина здатна вирости до справжньої Любові – жертвенної і позбавленої егоїзму.
Відмовляючись від логіки світу – отримаємо неспівмірно більше – живу присутність Бога у своєму серці.
