Друге Послання Апостола Павла до Корінтян 3, 12-18.
12. Браття, маючи таку надію, ми повні сміливости, 13. не як Мойсей, що на лице клав собі покривало, щоб сини Ізраїля не бачили, як той блиск зникав; 14. але їхній розум притупився, бо аж по цей день, коли читається Старий Завіт, те саме покривало зостається невідкритим, Христос бо його усуває. 15. І аж по сьогодні при читанні Мойсея лежить покривало на їх серці. 16. Та коли вернуться до Господа, покривало впаде. 17. Господь же – дух, і де Господній дух – там воля. 18. Ми ж усі, мов дзеркало, відкритим лицем віддзеркалюємо Господню славу і переображуємось у його образ, від слави у славу, згідно з діянням Господа, що є Дух.
Євангеліє від Луки 6, 1-10.
1. Одного разу, коли Ісус у суботу проходив засіяними ланами, учні його зривали колоски і, розтерши їх руками, їли. 2. Деякі з фарисеїв їм сказали:
– Чому ви робите, чого не годиться робити в суботу?
3. Ісус відповів їм:
– Хіба ви не читали, що зробив Давид, як зголоднів, він сам і ті, що були з ним? 4. Як він увійшов у дім Божий, взяв жертовні хліби, їв їх і дав тим, що були з ним, – хліби, яких не дозволено їсти, хіба що самим священикам?
5. Далі сказав їм:
– Син чоловічий – владика і суботи.
6. Раз якось, другої суботи, ввійшов він у синагогу й почав навчати. А був там чоловік з сухою правою рукою. 7. Книжники та фарисеї стали за ним назирати, чи він оздоровить у суботу, щоб найти яке оскарження на нього. 8. Ісус же знав думки їхні і сказав до чоловіка, що мав суху руку:
– Встань і вийди на середину!
Підвівся той і став. 9. Тоді Ісус до них промовив:
– Питаю вас: чи годиться в суботу добро чинити, чи зло робити? Спасти життя чи погубити?
10. І, глянувши кругом на всіх, сказав до нього:
– Простягни руку!
Той зробив так, і його рука стала здорова, як і друга.
____________________________________________________________________________________________________
2Кор. 3, 17: “Де Господній дух – там воля”
Що заважає нам досягати щастя? Зазвичай — тягарі наших гріхів, нашої несправедливості, нашого невдоволення. Парадоксально, та від усього цього ми здатні визволитися самотужки. Допомогти нам у цьому може лише любов і боязнь зранити тих, хто для нас важливий: Господа, ближніх, знайомих.
Якщо керуватися любов’ю, то й не виникатиме ситуацій, які нас обтяжуватимуть. Є такий психологічний підхід для усвідомлення тягарів образ, несправедливості та, зрештою, й гріхів. Якщо налити в склянку води і тримати її на витягнутій руці, то спершу це виглядатиме, як дріб’язкова справа. Та що довше так триматимемо склянку, то більше відчуватимемо, наскільки це важко, як німіє наша рука, як починає боліти спина. Те ж стосується й наших гріхів, невдоволень, невиконаних обіцянок, обману. Що довше ми носитимемо це в душі, то складнішим ставатиме наше життя, ми не бачитимемо поза тим ані радісних моментів, нас не тішитиме ніщо.
Визволитися можна лише через любов. Вона — дарована нам Богом і в усій глибині та абсолюті продемонстрована жертвою Ісуса.
