Послання Апостола Павла до Ефесян 5, 1-18.
1. Браття, будьте наслідувачами Бога, як любі діти, 2. і ходіть у любові, за прикладом Христа, що полюбив вас і видав себе за вас, як принос та жертву приємного Богу запаху.
3. Розпуста й усяка нечистота та захланність нехай і не згадуються між вами, як личить святим; 4. та й безсоромливість, безглузда балаканина і масні жарти – бо все це непристойне. Натомість хай буде дяка Богові. 5. Знайте бо, що жаден розпусник чи нечистий, чи захланний, тобто бовванопоклонник, не матимуть насліддя у Христовім і Божім царстві.
6. Нехай ніхто вас не зводить марними словами, бо через це спадає гнів Божий на синів бунтівливих. 7. Не майте, отже, нічого спільного з ними. 8. Ви були колись темрявою, тепер же – світлом у Господі: поводьтеся як діти світла. 9. Плід світла є в усьому, що добре, що справедливе та правдиве. 10. Шукайте пильно того, що Господеві подобається. 11. Не приставайте до безплідних діл темряви а радше їх ганіте, 12. бо що ті люди потай роблять, соромно й казати. 13. Все, що ганиться, стає явним у світлі, і все, що виявляється, стає світлом. 14. Тому говорить:
«О ти, що спиш, прокинься,
встань із мертвих,
і Христос тебе освітить».
15. Тож уважайте пильно, як маєте поводитися: не як немудрі, але як мудрі, 16. використовуючи час, бо дні лихі. 17. Тому не будьте необачні, але зрозумійте, яка Господня воля. 18. Не впивайтеся вином, що доводить до розпусти, але сповнюйтеся Духом.
Євангеліє від Луки 13, 18-29.
18. Сказав Господь притчу оцю:
На що схоже царство Боже?
19. До чого б мені його прирівняти? Воно схоже на гірчине зерно, що чоловік взяв і кинув у город свій, і воно вигналось і стало великим кущем, і птаство небесне гніздиться у його гілляках.
20. І знову промовив:
21. До чого мені прирівняти царство Боже? Воно схоже на закваску, яку жінка взяла й поклала в три мірки борошна, аж поки все не скисне.
22. Ісус проходив через міста та через села, навчаючи й простуючи до Єрусалиму. 23. Хтось сказав до нього:
– Господи, чи мало буде тих, що спасуться?
Він відповів їм:
24. – Намагайтеся ввійти через тісні двері, багато бо, кажу вам шукатимуть ввійти, але не зможуть. 25. І як господар устане й замкне двері, ви ж зостанете надворі й почнете стукати у двері та казати: Господи, відчини нам! – він відповість вам: не знаю вас, звідкіль ви. 26. Тоді ви почнете казати: ми їли й пили перед тобою, і ти навчав нас на майданах наших. 27. Та він відповість: кажу вам – не знаю вас, звідкіль ви; геть від мене всі ви, що чините неправду!
28. Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака та Якова й усіх пророків у царстві Божім, самих же себе вигнаних геть. 29. Прийдуть тоді зі сходу й зі заходу, з півночі й з півдня, і возсядуть на бенкеті в царстві Божім.
“Тож уважайте пильно, як маєте поводитися: не як немудрі, але як мудрі, використовуючи час, бо дні лихі”.
Скільки років цим словам? Близько двох тисячоліть, однак хіба вони не про нас?
Вже дві тисячі років люди на цій планеті думають над тим, що добре, а що зле, що мудро, а що – немудро.
Що означає бути мудрим сьогодні? І бути мудрим християнином?
Язичники, які вірили у багатьох богів і приймали християнство, докорінно міняли спосіб свого мислення, суть і сенс життя. Від моменту хрещення вони вчились фільтрувати: що так, а що не так.
Ми, коли навіть народжуємось у глибоко віруючих сім’ях, рано чи пізно переживаємо етап утвердження своєї міри, “мудрішання”, коли розставляємо пріоритети.
І цей процес не може відбутись один раз або декілька. Він щоденний, його обличчя – тисячі наших досвідів.
Коли ми викроюємо час для молитви у шаленому ритмі, коли знаходимо його для добрих справ, коли розуміємо, що далеко не завжди до нас ставляться справедливо, коли прощаємо – ми обираємо мудрість, про яку говорить Святе Письмо. Мудрість, якої однак ніколи не зрозуміє наш світ.
