Діяння Апостолів 6, 8–15; 7, 1–5; 47-60.
8. В тих днях Стефан, повний благодаті й сили, творив чуда й великі знаки в народі. 9. І встали деякі з синагоги, так званої лібертинів, киренеїв, олександрійців і з Кілікії та з Азії, і сперечалися із Стефаном, 10. але не могли встоятися супроти мудрости й духа, яким говорив. 11. Тоді вони підмовили людей, щоб сказали:
– Ми чули, як він говорив образливі слова проти Мойсея та проти Бога.
12. І підбурили народ, старших та книжників, і, напавши, схопили і привели його в синедріон. 13. Там вони поставили свідків, що говорили:
– Цей чоловік не перестає говорити проти цього святого місця та закону. 14. Ми чули, як він говорив, що Ісус, отой Назарянин, зруйнує це місце і змінить звичаї, які Мойсей був дав нам.
15. І коли всі, що сиділи в синедріоні, пильно дивилися на нього, бачили його лице, немов лице ангела.
1. Первосвященик спитав:
– Чи воно справді так?
2. Він відповів:
– Мужі брати й отці, слухайте. Бог слави з’явився батькові нашому Авраамові, як він ще був у Месопотамії, перш ніж він оселився у Харані, 3. і сказав до нього: вийди з землі твоєї і з роду твого, і йди в землю, яку я тобі покажу. 4. Тоді він вийшов з Халдейської землі й оселивсь у Харані; а звідти, як умер його батько, переселив його у цю землю, в якій живете нині. 5. І не дав йому в ній спадщини ані на ступінь ноги, але обіцяв дати її йому в посілість і його потомкам після нього, хоч у нього й не було дитини.
47. Соломон збудував йому дім. 48. Та не в рукотворених храмах живе Всевишній, як пророк говорить:
49. Небо – престол мій,
земля ж – підніжок ніг моїх.
Який дім ви мені збудуєте, каже Господь,
або яке місце мого відпочинку?
50. Хіба то не моя рука все те створила?
51. Ви, тугошиї та необрізані серцем і вухом! Ви завжди противитеся Духові Святому. Які батьки ваші, такі й ви. 52. Кого з пророків не гонили батьки ваші? Вони вбили тих, що наперед звіщали прихід Праведного, якого ви тепер стали зрадниками й убивцями; 53. ви, що одержали закон за велінням ангелів, але не зберігали його.
54. Почувши це, вони розлютилися у своїм серці й заскреготали зубами на нього. 55. А він, повний Духа Святого, дивлячись у небо, побачив славу Божу й Ісуса, який стояв по правиці Бога, 56. і мовив:
– Ось бачу відкрите небо й Сина чоловічого, що стоїть по правиці Бога.
57. Вони ж закричали сильним голосом і, затуливши вуха, кинулись на нього разом, 58. вивели за місто, і стали каменувати. Свідки ж поклали свою одежу у ногах юнака, що звався Савло. 59. І каменували Стефана, який взивав, кажучи:
– Господи Ісусе, прийми духа мого.
60. І впавши на коліна, крикнув сильним голосом:
– Господи, не візьми їм цього за гріх.
І промовивши це, заснув смертю. А Савло схвалював його вбивство.
__________
Євангеліє від Матея 21, 33–42.
33. Сказав Господь притчу оцю:
Був один чоловік-господар, що насадив виноградник. Він обвів його огорожею, видовбав у ньому чавило, вибудував башту, найняв його виноградарям і відійшов. 34. Коли ж настала пора винозбору, послав він слуг своїх до виноградарів, щоб узяли від них належні плоди.
35. А виноградарі, схопивши його слуг, кого побили, кого вбили, кого ж укаменували. 36. Тоді він послав інших слуг, більше від перших, та й ті вчинили з ними те саме.
37. Нарешті послав до них свого сина, кажучи:
– Матимуть пошану до мого сина.
38. Та виноградарі, узрівши сина, заговорили між собою:
– Це спадкоємець. Ходімо, вб’ємо його й візьмемо собі його спадщину.
39. І взявши його, вивели геть з виноградника й убили.
40. Отож, коли прибуде господар виноградника, що зробить з тими виноградарями?
41. – Лютих люто вигубить, – відповіли йому, – а виноградник найме іншим виноградарям, що будуть давати йому своєчасно його плоди.
42. Тоді Ісус сказав їм:
Чи ви в Писанні ніколи не читали:
Камінь, що відкинули будівничі,
став наріжним каменем.
Від Господа це сталось,
і дивне в очах наших.
__________
Сьогоднішні уривки з Євангелія й Діянь Апостолів дуже схожі між собою. Вони обидва про те, як люди знищують добро заради своєї вигоди або заради власних переконань. І тут можна пороздумувати не тільки про жорстокі переслідування християн минулого та сучасного, а й про наше щоденне ставлення до людей.
Ми буваємо такі переконані у правильності власних суджень, що не помічаємо насилля, яке чинимо над іншими людьми. Наша “непомильність” може робити іншим дуже боляче. Якби ж усе було так просто, що всі “погані люди” свідомо чинять погано – але воно так не є. І скільки було таких речей у нашому житті, що ми робили щось зле, але свої помилки усвідомлювали аж через роки? Так і з тими, хто поруч. Людям, щоб змінитися, потрібен час. Ми ж хочемо ідеального світу негайно. Але вважаймо, щоби в цьому ідеальному світі не панувала наша жорстокість…
Тільки справжня любов здатна змінити людей. Чинімо з іншими так, як хотіли б, щоб вони чинили з нами.
