Послання Апостола Якова 1, 1-18.
1. Яків, слуга Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом поколінням, що у розсіянні:
2. Уважайте за найвищу радість, мої брати, коли підлягаєте різноманітним спокусам. 3. Ви знаєте, що проба вашої віри виробляє витривалість, 4. за витривалістю ж нехай слідом іде чин досконалий, щоб ви були досконалі та бездоганні і щоб нічого вам не бракувало.
5. Коли ж кому з вас мудрости бракує, нехай просить у Бога, який дає всім щедро й за це не докоряє; і вона йому дасться. 6. Тільки ж хай просить із вірою, без жадного вагання; бо хто вагається, той подібний до морської хвилі, яку піднімає і колихає на всі боки вітер. 7. Така людина нехай собі не уявляє, що прийме що від Господа, 8. людина з подвійною душею, непостійна у всіх своїх поведінках.
9. Хай брат низького стану хвалиться своїм вивищенням, 10. а багатий – пониженням своїм, бо й він мине, неначе цвіт трави. 11. Зійшло бо пекуче сонце й висушило траву, і цвіт її впав, і краса виду її зникла. Так і багатий у своїх заходах зів’яне.
12. Блаженний чоловік, що перетриває пробу, бо він, як буде випробуваний, дістане вінець життя, що Господь обіцяв тим, що його люблять. 13. Ніхто, будучи в спокусі, нехай не каже: Бог мене спокушає; бо Бог не може бути спокушуваний до зла і сам він не спокушає нікого; 14. кожний спокушається своєю власною похіттю, яка його принаджує і зводить. 15. Потім похіть, завагітнівши, родить гріх; гріх же, здійснений, родить смерть. 16. Мої любі брати, не уводьте самих себе в обман.
17. Всяке добре даяння і всякий досконалий дар сходить з висоти від Отця, світа, в якого нема ні зміни, ні тіні переміни. 18. Він захотів і родив нас словом правди, щоб ми були немов якими первістками його сотворінь.
Євангеліє від Марка 10, 11-16.
11. Сказав Господь:
– Хто відпускає свою жінку й бере іншу, чужоложить з нею. 12. І коли жінка покине свого чоловіка й вийде за іншого, чужоложить.
13. І приносили до нього дітей, щоб додоторкнувся їх, але учні забороняли їм. 14. Бачачи те, Ісус розгнівався і сказав їм:
– Пустіть дітей приходити до мене, не бороніть їм:таких бо царство Боже. 15. Істинно кажу вам: хто царства Божого не прийме, як дитина, не ввійде до нього.
16. І, обнявши їх, поклав на них руки і благословив їх.
Як.1,3: “Ви знаєте, що проба вашої віри виробляє витривалість”
Знаєте, як буває, коли робиш для себе настанову змінити щось. Наприклад, якусь негативну рису чи звичку, яка не надто подобається. І, наче, й розумієш, що таке сила волі, які зусилля необхідні для того, щоб цього досягнути. Та трапляються випадки, коли складно протистояти навіть самій собі.
Спокуси трапляються повсюди. Не завжди ми навіть здатні їх розпізнати чи усвідомити, що це може бути для нас випробуванням. Та саме вміння протистояти їм, гартування сили волі, постійне плекання взаємин з Богом, здатні зміцнити нашу віру. А це сприятиме нашому духовному зростанню.
