Друге Послання Апостола Петра 1, 20 – 2, 9.
20. Улюблені, насамперед знайте, що ніяке пророцтво Писання не допускає особистого тлумачення. 21. Бо ніколи пророцтво не було проголошене з волі людини, лише, надхненні Святим Духом, промовляли святі люди послані від Бога.
1. Були, однак, у народі й пророки неправдиві, як і між вами будуть учителі ложні, що введуть погубні єресі і, відрікшися Владики, що відкупив їх, наведуть на себе наглу погибіль. 2. Сила людей піде за їхньою розбещеністю, і через них дорога правди буде зневажатися. 3. Вони зажерливо оманними словами торгуватимуть вами; засуд на них уже здавна не бариться, і погибіль не дрімає.
4. Бо коли Бог не пощадив ангелів, що були согрішили, але кинув у пекло й запроторив їх у темну безодню, тримати їх на суд, 5. і коли він не пощадив старовинного світу, зберігши лише вісім душ, з яких був Ной, проповідник правди, і навів потоп на світ безбожних, 6. і коли він, щоб дати приклад майбутнім безбожникам, міста Содому і Гомору спалив і засудив їх на збурення, 7. і коли він вирятував праведного Лота, що уболівав над розбещеною поведінкою беззаконників, 8. бо праведник, живучи між ними й чуючи та дивлячись на учинки беззаконників, мучився день-у-день праведною душею, – 9. Господь знає, як визволяти побожних від спокуси, неправедних же, призначених для кари, тримати на день суду
Євангеліє від Марка 13, 9-13.
9. Сказав Господь своїм учням: Вважайте на себе самих: вас видадуть на суди, битимуть по синагогах, ставитимуть перед правителями та царями ради мене – їм на свідоцтво. 10. Треба, щоб євангеліє проповідувалось спершу всім народам. 11. І коли вестимуть вас, щоб видати, не клопочіться, що будете говорити, лише кажіть те, що дасться вам у ту годину; не ви бо говоритимете, а Дух Святий. 12. Брат видасть на смерть брата, батько – дитину. Діти повстануть на батьків і смерть їм заподіють. 13. І ненавидітимуть вас усі за моє ім’я. Та хто витримає до кінця – той спасеться.
Про терпіння у наш час всевладного маркетингу ніхто навіть не думає згадувати.
Ера глобальних інформаційних змін значно спрощує життя людини, але водночас зовсім не заторкує духовності. Однак всі ми розуміємо, що без двигуна і сенсу життя перетворюється у суцільний хаос, де все дозволено, все відносне.
Ісус попереджає своїх учнів про майбутні страждання за вибір своєї позиції. Але як дві тисячі років тому, так і сьогодні – тисячі людей стають мучениками через Ісусове ім’я.
Та навіть там, де не ллється кров, християни нерідко відчувають багато утисків і мало-помалу звикають жити так, щоб “і нашим, і вашим” – в неділю свято до церкви, а поза церквою – вже як вийде.
Ті, хто пережив часи заборони церкви, добре знають ціну релігійної свободи. Однак щораз то більше людей оминають храми, обурюються, коли будують нові. Але цього не потрібно Богові, ані священику. Людина ніколи не зможе заперечити свого невід’ємного прагнення бути з Богом.
