Святе Письмо з розважанням на 5 лютого

Перше Послання Івана Богослова 2, 18 – 3, 10.

18. Дітоньки, остання це година. І як ви чули, що має прийти антихрист, а тепер багато антихристів постало. З цього пізнаємо, що остання година настала. 19. З-між нас вийшли, але з-між нас вони не були; бо коли б з-між нас були, були б зосталися з нами, – лише щоб виявилося, що не всі вони від нас. 20. Ви ж маєте помазання від Святого й усе знаєте. 21. Я вам писав не тому, що не знаєте правди, а тому, що її знаєте і що ніяка брехня не походить від правди.

22. Хто неправдомовець, як не той, хто перечить, що Ісус – Христос? Він – антихрист, що відрікається Отця й Сина. 23. Кожний, хто відрікається Сина, той і Отця не має. Хто ж визнає Сина, має і Отця. 24. Те, що ви чули спочатку, нехай у вас пробуває. Якщо у вас буде пробувати те, що ви спочатку чули, і ви будете в Сині і в Отці пробувати. 25. Ось та обітниця, яку він сам обіцяв вам: життя вічне.

26. Це я вам написав про тих, що вводять вас в оману. 27. Помазання, що ви від нього прийняли, у вас пробуває, і не потребуєте, щоб хто навчав вас, бо його помазання вас про все навчає. Воно правдиве й необманне. Так, як воно вас навчило, пробувайте в ньому.

28. Отож, дітоньки, пробувайте в ньому, щоб, як явиться, ми мали довір’я і не осоромилися перед ним у час його приходу. 29. Коли знаєте, що він праведний, знайте теж, що всякий, хто чинить справедливість, від нього народився.

1. Дивіться, яку велику любов дарував нам Отець, щоб ми звалися дітьми Божими. Ними ми і є. І тому світ нас не знає, бо він його не пізнав. 2. Любі, ми тепер діти Божі, і ще не виявилося, чим будемо. Та знаємо, що коли виявиться, ми будемо до нього подібні, бо ми побачимо його, як є.

3. І кожен, хто має на нього цю надію, очищує себе, так само, як і він чистий. 4. Кожен, хто чинить гріх, чинить також беззаконня, бо гріх є беззаконням. 5. Ви ж знаєте, що він з’явився, щоб наші гріхи взяти, і гріха в ньому нема. 6. Кожен, хто в ньому пробував, не грішить. Кожен, хто грішить, його не бачив і його не пізнав.

7. Дітоньки, ніхто нехай не вводить вас в оману. Хто чинить правду, той праведний, як і він праведний. 8. Хто чинить гріх, той від диявола, бо диявол грішить від початку. На це явився Син Божий, щоб знищити діла диявола. 9. Кожен, хто народився від Бога, гріха не чинить, бо його насіння в ньому пробуває; і він не може грішити, бо він від Бога народився. 10. Цим виявляються діти Бога і діти диявола: кожен, хто не чинить справедливости, не є від Бога, і той, хто не любить брата свого.

__________

Євангеліє від Марка 11, 1-11.

1. В той час, колй Ісус наблизився до Єрусалиму і прийшов до Витфагії і Витанії, біля Оливної гори, він послав двох своїх учнів, 2. кажучи їм:

– Ідіть у село, що перед вами, і як тільки ввійдете у нього, найдете прив’язане осля, на яке ніхто з людей ще не сідав. Відв’яжіть і приведіть його. 3. А коли вам хто скаже: що робите? – скажіть: Господь його потребує, і негайно відішле його назад сюди.

4. Пішли вони й найшли осля, прив’язане коло дверей, на вулиці, і відв’язали його. 5. Деякі з тих, що там стояли, казали їм:

– Що робите, чому відв’язуєте осля?

6. Ті їм відповіли, як сказав Ісус, і їх відпустили.

7. Привели вони осля до Ісуса, поклали на нього свою одежу, і він сів на нього. 8. І багато хто стелили свою одіж на дорозі, інші ж різали віття на полі і стелили по дорозі. 9. Ті, що йшли попереду, і ті, що слідували ззаду, викликували:

10. – Осанна! Благословен, хто приходить в ім’я Господнє! Благословенне грядуче царство отця нашого Давида. Осанна на висоті!

11. І він увійшов у Єрусалим, у храм, і оглянув усе; а що було вже пізно, вийшов з дванадцятьма у Витанію.

__________

Хто не чинить справедливости, не є від Бога, і той, хто не любить брата свого.

Це так трохи страшно звучить, бо всі ми грішні, хоч час від часу робимо якусь несправедливість стосовно інших. То що, ми тоді автоматично стаємо “не від Бога”?

Але часто гріх є нашим свідомим вибором, а не випадковістю. Наша совість нам каже, що ми робимо щось не те, але ми все одно грішимо. Якщо б ми щоразу згадували, що таким чином робимо крок у стан перебування не з Богом, може, менше робили б неправильних кроків?

Благословенне грядуче царство отця нашого Давида.

Всі ми чекаємо свого месію. Навіть у нашій державі ми все надіємося, що прийде нарешті до влади така людина, яка наведе порядок. А людина все не приходить.

Євреї сподівалися, що обіцяний Христос наведе лад у їхньому житті: звільнить їх від римлян, дасть свободу й процвітання. А Він натомість говорив їм, як любити ближнього. От вони Його й позбулися, розіп’яли…

Вони хотіли змін. Але не були готові мінятися самі. А зміни стаються тільки тоді, коли люди готові стати кращими.

Якщо ми хочемо чуда – станьмо тим чудом самі! Бо тільки так можна змінити життя.