Друге Послання Івана Богослова 1, 1-13.
1. Старець – вибраній пані та її дітям, яких я люблю у правді, і не лиш я один, а й усі ті, що пізнали правду, 2. задля правди, що пробував в нас і буде повік з нами. 3. Нехай з нами буде благодать, милосердя і мир від Бога Отця та від Ісуса Христа, Отцевого Сина, у правді та в любові.
4. Я зрадів вельми, що найшов між дітьми твоїми таких, які живуть у правді за заповіддю, яку ми від Отця прийняли. 5. І тепер прошу тебе, пані, не щоб я тобі писав нову заповідь, але ту, що маємо від початку: любімо одні одних. 6. Любов же в тому, щоб жити за його заповідями. Це та заповідь, яку ви чули від початку: щоб ви в любові жили.
7. Багато бо обманців поширилось у світі, що не визнають Ісуса Христа, який прийшов у тілі. Кожний такий є обманець і антихрист. 8. Вважайте ж на себе, щоб не втратити того, над чим. працювали, а прийняли повну нагороду. 9. Кожен, хто забігає наперед і не тримається науки Христа, не має Бога. Хто ж пробуває в цій науці, має Отця і Сина. 10. Як хто до вас приходить і цієї науки не приносить, того до хати не приймайте і не вітайте. 11. Бо хто його вітає, бере участь у його лихих вчинках.
12. Чимало мав я до вас писати, та не хотів на папері й чорнилом, але надіюся прийти до вас і усно з вами поговорити, щоб радість ваша була повна.
13. Вітають тебе діти сестри твоєї вибраної.
Євангеліє від Марка 15, 22; 25; 33-41.
22. В той час вояки, взявши Ісуса, повели його на місце Голготу, що значить Череп-місце.
25. Була ж третя година, коли розп’яли його.
33. А як настала шоста година, темрява наступила по всій землі аж до дев’ятої години. 34. О дев’ятій же годині Ісус скрикнув сильним голосом:
– Елої, Елої, лама савахтані? (що означає у перекладі: Боже мій, Боже мій! Чому покинув єси мене?)
35. Деякі з тих, що там стояли, почувши те, казали:
– Он, Іллю кличе!
36. Побіг один і, намочивши губку оцтом та настромивши на тростину, дав йому пити, кажучи:
– Чекайте, побачимо, чи прийде Ілля його зняти!
37. Ісус же, скрикнувши сильним голосом, віддав духа. 38. Тоді завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху аж донизу. 39. Сотник, що стояв проти нього, бачачи, що так віддав духа, сказав:
– Чоловік цей справді був Син Божий.
40. Були там і жінки, що дивилися здалека. Між ними була Марія Магдалина, Марія, мати Якова Молодшого та Йосифа, і Саломія, 41. що слідом за ним ходили і йому услуговували, як був він у Галилеї, та й багато інших, що з ним були прийшли в Єрусалим.
любімо одні одних…
Заштовхуючись у маршрутку вранці, отримуючи мільйони зауважень від усіх довкола, бо кожному щось не те вранці, затамовуючи подих від штурхана (умисного і невмисного) – набираєшся, щонайменше, поганого настрою. Іноді просто дивує, звідки у людей стільки невиплесканого гніву, злоби, наневисті один до одного.
Але найбільш дивно – коли бачиш тих же людей у церкві. Там – все ок, а після виходу – вже як вийде. Так, всі ми не ідеальні. Всіх нас не влаштовує безліч факторів у суспільному житті, але гнів і агресія – зовсім не те, до чого ми покликані.
Християнин – радісний. Життя дуже швидко минає у наших буднях – і якщо ми наповнимо їх злобою, а не любов’ю, то такими і будемо. Нам так бракує відчуття присутності Бога у маленьких щоденних речах. Якщо би у сварливому сусіді, нетерпеливому водії, зрадливому друзі ми бачили Бога і дивились очима любові – все би мінялось навколо. Бо Любов бачить Бога, а не гріх.
Невідомо, чого такий непривітний продавець у магазині. Може, у нього серйозні проблеми? Ніколи не забуду випадку, коли мене ледь не збив автомобіль, а одразу ж в трамваї – образив статечний чоловік, коли я попросила його закомпостувати квиток, мовляв, підніміться і закомпостуйте, ви ж не вагітна! Чудовий аргумент, звісно! А уявіть, як би він прозвучав до жінки, яка не може мати дітей і від цього ходить в депресії?
Нема дріб’язкових речей у нашому житті! Кожен вчинок може бути визначальним. Тому любімо одні одних, бо саме це – покликання християн.
