Псалом 37
О Господи, не докоряй мені в твоїм гніві,* і не карай мене в твоїм обуренні.
Бо твої стріли мене прошили,* і рука твоя спустилася на мене.
Нема здорового нічого на моїм тілі з-за гніву твого;* немає цілого нічого в моїх костях із-за гріху мого.
Бо мої провини голову мою перевищили,* немов важкий тягар, що тяжить над мою силу.
Смердять, загнивши, мої рани,* задля мого нерозуму.
Принижений, зігнувсь я вельми,* повсякденно сумний ходжу я.
Бо нутро моє повне жару,* і здорового нема нічого на моїм тілі.
Зомлів я, розбитий понад міру,* і скиглю від стогону серця мого.
О Господи, перед тобою все моє бажання,* і стогін мій від тебе не скритий.
Серце моє розколотилось, сила мене полишила,* і навіть очей моїх світло, – і того вже нема в мене.
Друзі мої та приятелі далекі від моєї рани,* і родичі мої стоять оподаль.
І ті, що на моє життя зазіхають, тенета наставляють,* і ті, що бажають мені нещастя, говорять про погибель, увесь час міркують лукаве.
Я, немов глухий, не чую,* і як німий, що уст своїх не відкриває.
Я став, немов людина, що не чує,* в устах якої одвіту немає.
На тебе бо, о Господи, я уповаю,* ти вислухаєш мене, Господи, мій Боже.
Кажу бо: Нехай не втішаються наді мною, як захитається моя нога,* нехай не несуться проти мене.
Я бо ось-ось уже маю впасти,* і біль мій передо мною завжди.
Я бо провину мою визнаю,* і гріхом моїм журюся.
А ті, що без причини зо мною ворогують, ростуть на силі,* чимало тих, що мене безпідставно ненавидять.
І ті, що злом оддячують за добро,* вони проти мене, бо я про добро дбаю.
Не покидай мене, о Господи,* не віддаляйся від мене, мій Боже.
Поспіши мені на допомогу,* Господи, моє спасіння.
___________
Бо мої провини голову мою перевищили, немов важкий тягар, що тяжить над мою силу.
Буває, що ми неначе завмираємо. Відчуваємо, що рухаємося не туди або взагалі стоїмо на місці, яке неприємне чи навіть болюче – але не змінюємо нічого. Живемо неначе за інерцією. Змиряємося з тим, що є, забуваючи, що маємо і резерви, і вибір.
Наші резерви – в Бозі. Божественна часточка є у кожному з нас – лише варто згадати про це і в молитві поєднати її з Джерелом.
Наш вибір – теж у Бозі. Бо лише з Ним ми насправді маємо той вибір. А Бог завжди хоче для нас найкращого й підказує нам найкращі варіанти.
І коли наші провини стають для нас тягарем – не варто закривати очі на те, що той тягар для нас важкий, що він отруює нам життя. Треба шукати шлях зцілити себе любов’ю. Сповідь, примирення з тими, хто поруч, щирий намір бачити і в людях, і в собі добро – завжди допоможуть.
І тоді, позбувшись зайвих тягарів, ми залишимо собі лише ті, які нам під силу – бо хоч життя не ідеальне, але з Божими підказками і в найтяжчих випробуваннях залишається час та місце для радості.
